Варіант 3
Сенс життя Савельича зводиться до того, щоб оберігати і захищати Петра Андрійовича від небезпек, відстоювати його інтереси, зберегти панське майно. Відданість цієї людини абсолютно безмежна: він готовий піти на смерть заради свого пана, захищаючи його від шаблі Швабрина й шибениці Пугачова.
Незважаючи на таку самовідданість, поведінка Савельича не можна назвати проявом морального холопства. Певною мірою він незалежний, буркотливий, упертий. Старий відрізняється доброю вдачею, хоча своєю впертістю, наївністю і простодушністю він часом доставляє Гриневу чимало клопоту. Савельіч знає ціну речам і грошам, тому довго сердиться на Гриньова за подарований їм розбійнику заячий кожух.
З самого початку роману і до останніх його подій Архип Савельіч знаходиться поруч зі своїм вихованцем. У попередні роки він брав участь у військових походах прем’єр-майора у відставці, батька П. А. Гриньова. Знаючи, наскільки відважний, старанний і розумний його бойовий товариш, Андрій Гриньов, ні хвилини не сумніваючись, довірив йому початкове виховання сина.
Як тільки хлопчикові виповнилося 12 років, до нього приставили французького гувернера, виписаного спеціально з Москви. Савельіч не схвалив таке рішення, бо відчував деяку ревнощі до французького вчителя. Ця ревнощі виявлялася в ворчании старого. При цьому, будучи свідком загулів французького гувернера, Савельіч ніколи не займався доносительством. Учитель цим користувався і продовжував робити вигляд, що навчає дитину наук. Коли юнакові виповнилося 17 років, старший Гриньов вирішив відправити сина на службу, і як стремянного і слуги відправив з ним Савельича. За час служби Гриньов по достоїнству оцінив відданість і надійність Савельича. Саме тому він довірив йому долю Маші Миронової, яку відправив разом зі своїм дядьком в маєток своїх батьків.
Савельіч володіє почуттям власної гідності. Особливо яскраво ця риса проявляється в порівнянні з дворянином і офіцером Швабриным, який володів рабською свідомістю і заради порятунку свого життя був готовий впасти в ноги до розбійника.
Образ Савельича дещо комічний. Про це говорять ситуації, у яких персонаж робить безглузді вчинки. Тим не менш, у фатальний момент, коли головного героя вели на повішення, саме Савельіч врятував Гриньова.
Цей герой втілює в собі образ вірного слуги старої епохи, російського селянина того часу, який став попередником подібних образів в інших творах вітчизняної художньої літератури
