В оповіданні «Стара Ізергіль», героїня, яка має досить таки складний характер, до цих пір не втрачає надію у високі ідеали. Вона не боїться ні кого засуджувати, і обговорювати, але при цьому бути вдячною героям – борцям. Це тільки може викликати шану герою, який разом зі старою поділяє її переконання.
Письменник зробив стареньку носієм початок розповіді. Чином Ізергіль, письменник хотів показати, першорядність поведінки людей, і їх величезну роль у формуванні їх характерів, і долі. Зовнішність, як і характер Ізергіль, дуже неоднозначна, вона зрозуміла, тільки у віці треба було жити. Тепер уже коли їй багато років, вона вчить життя молодих людей. Що б вони не робили її помилки. Маючи такі великі сили в душі, вона витратила їх взагалі не по справі.
Старій душі ті люди, які розуміють, що вони роблять, які бажають не лише собі, але й іншим щастя, достатку і благополуччя. У багатьох висловлюваннях про долі людей, Ізергіль вважає, що подвиг це гарний вчинок, тільки якщо він робиться на благо людям. Вона переконана, що в житті завжди можна знайти для нього місце. І якщо людина готова до цього подвигу, то він зможе здійснити його за будь-яких обставин. Її світорозуміння і принципи в житті не такі категоричні, як у героїв з її легенд, які більше підходять до реального життя.
Образ жінки в оповіданні здійснює кілька функцій. Перша з них це те, що стара є головною героїнею, яка утворює сюжет оповідання. Які досить таки складно переплетені в сюжетні лінії . Одна пов’язана з сюжетом людей. Друга лінія – обмальовка красивої дівчини Ізергіль сорок – п’ятдесят років тому, третя лінія – легенди про Ларре, і Данко. Природно образ старої пов’язаний з легендарним і реальним світом. Можливо Ізергіль виглядає як відьма з казки. Слід зробити висновок, що всі ці сюжетні лінії об’єднані не тільки образом баби, але й автобіографічного автора.
Цілісність розповіді досягається тим, що автор показує актуальність соціально – філософських проблем для часу, в якому він живе. Його турбують форми соціальної поведінки. Роль жінки в оповіданні не обмежується суддею і рассказчицой. Між своїми розповідями, вона і про своє життя веде оповідання, в підсумку стає особою цікавих пригод. Згадуючи своїх численних чоловіків, баба каже: що головне у неї була любов до людей. Вона любить пісні, свободу красу. Але вона влюблива, як тільки хтось з’являвся на горизонті новий, вона одразу ж забувала про стару любов.
Ізергіль, при своїй мінливості характеру, не втрачала надію у душевних ідеалах, вона вміла зберігати сміливість та вдячність героям – борцям. Ці риси викликають у автобіографічного автора повагу до старої.
Твір на тему Стара Ізергіль
Прочитавши розповідь Горького «Стара Ізергіль» багато можуть зіткнутися з почуттям неоднозначності: жалість і якесь засудження за повторення помилок, які викликає головна героїня, змушують задуматися про глибокому змісті твору. Часом нерозумні, егоцентричні і необдумані вчинки Ізергіль згубно впливали на всі її закоханості, залишаючи при цьому головну героїню наодинці з її бідою. Одвічне питання в долі Ізергіль і право вибору ким бути і кого любити завжди вирішувалося на користь своїх власних інтересів, тим самим пригнічуючи і калічачи долі невинних людей. Її бажання вічної пристрасті і почуттів вбило в ній особистісний ріст, розвиток потенціалу та можливість бути кимось більшим, ніж просто предмет зітхання.
Головна героїня оповідання Максима Горького показує поколінням будь-якого віку, що душа і бажання не старіють. В будь-якому віці має місце бути і пристрасть, і хіть, і бажання відчувати власну перевагу. Саме образ Ізергіль у віці 40-ка років, оповитий проступаючої сивиною, відсутністю колишньої шарму і тяготами прожитих років, дозволяють читачеві відчути всі почуття жінки. Від її іскрометного погляду і посмішки не залишилося й сліду, ніс придбав гачкуватий форму, спина з кожним днем все нижче опускала Ізергіль до землі, а саме тому героїня все більше і більше боїться самотності. Розуміючи свою недосконалість, героїня кидається у вир з головою і руйнує тим самим життя невинних людей. Всі її любовні історії мають кардинально різні сюжети і різних героїв, проте фінал кожної однаковий.
Однак є щось в Ізергіль як і раніше вабить. Її віра у високі ідеали, світлі почуття і стійкість духу оточуючих людей завжди приводила її до порядною і світлим людям, які віддавали все почуття привабливою і чарівною жінкою. Питання лише в тому, наскільки сильні і бажані були ці моменти для самої героїні. Її романи могли тривати тиждень, а могли і пів року, але вся суть і одночасно абсурдність ситуації полягала в тому, що Ізергіль відчувала сильні почуття до всіх своїм обранцям, навіть якщо після стосунків могла власними силами привести коханого до смерті або нескінченним стражданням. Захід свого життя Ізергіль проводить за розповідями про своїх романах людям, яким полюбилася суперечлива і іноді дивна бабуся.
Власноруч створена трагедія в любові, яка переслідує Ізергіль протягом всього її життя, руйнує долі інших людей, тим самим змушуючи читача задуматися про нашої власної ролі в існуванні оточуючих.
