Варіант 2
Володимир Дубровський був сином небагатого поміщика. Молода людина у віці двадцяти трьох років, середнього зросту, великі карі очі і русяве волосся. Типово слов’янська зовнішність. Таких чоловіків у Росії багато. Добре поставлений голос, вміє надати зовнішньому вигляду величність.
За цим ховається маленький хлопчик, який рано залишився без матері. А батько, не знаючи, що з ним робити, віддав його вчитися військовій справі в Кадетський корпус. Він був розташований у Петербурзі. Потім він був випущений в гвардію і проходив службу в гвардійському полку. Здавалося, нарешті, доля посміхнулася бідному хлопчикові. І його чекає блискуча кар’єра військового.
Бали, красуні, шампанське до ранку. Він програє і спускає всі гроші, які йому надсилає батько. Йому здається, що таке життя буде завжди.
Але не тут-то було! Доля вирішила випробувати Володимира на міцність. Раптово помирає батько, і він був змушений залишити службу і переїхати жити в родовий маєток. Але на цьому доля не зупинилася. З-за сварки з батьком давній сусід Троєкуров через суд відбирає маєток. Дубровський підпалює будинок, щоб він не дістався кривдникові, розпускає слуг і стає на шлях розбою.
Запалали навколишні садиби. Він грабує всіх на дорогах. Але не в стані сліпої люті. От гроші, які призначалися гвардійському офіцерові, він повернув назад. А ось садиба Троекурова стоїть ціла і неушкоджена. Володимир розробляє план. Він вирішує жорстоко помститися кривдникові. Для цього він прикидається вчителем французької мови і проникає в будинок Троекурова. Що цікаво, він хотів зробити? Але хіба він міг подумати, що закохається в дочку свого ворога – Машу.
Почуття було взаємним. Молоді вирішуються бігти за кордон. І знову доля випробовує на міцність Володимира. Його записка, призначена коханій дівчині, потрапляє не за призначенням. Марію насильно видають заміж за нелюба – старого князя. Для Троекурова не важлива її подальша доля. Адже князь заплатить за Машу великі гроші.
А з Дубровського що взяти? Він бідний і не поміщик, і не військовий. Та навіть якби він і був багатий, Троєкуров б все-одно не видав за нього доньку.
Більше в рідному краю Дубровського нічого не тримає, він розпускає свою банду і назавжди покидає рідні місця. Грабежі та розбої припинилися. Залишилися без ватажка, селяни розбрелися хто куди. Якщо вірити чуткам, то він їде за кордон. Там його ніхто не буде переслідувати.
Дубровський – натура суперечлива. З одного боку – чесний, добрий, сміливий, з іншого боку – встав на шлях розбою, раз не допомагають законні способи боротьби. Такі ось російські люди. Тому, не можуть зрозуміти нашої людини іноземці.
