Пакистан – багатонаціональна держава. До того ж народи, тут проживають, прагнуть до релігійною, племінною й територіальної відокремленості, що породжує величезну кількість діалектів, багато з яких цілком можна вважати самостійними мовами. І все ж можна виділити сім головних, відповівши на питання про те, яка мова в Пакистані головний.
Урду
Українська не є рідною мовою для більшості народів Пакистану. Таким його вважають не більше 8 % населення. Однак він офіційний в Пакистані і є мовою міжнаціонального спілкування. Його викладають у школах по всій країні, загальнонаціональні ЗМІ обов’язково говорять на цій мові. Тому всі пакистанці як мінімум розуміють його. Іноді таке положення доходить до смішного і сумного. Наприклад, нерідка ситуація, коли пуштун може писати на урду, але в рідному мовному середовищі безграмотний.
Урду є “близнюком” офіційної мови Індії хінді. Більш того, багато лінгвісти вважають урду й гінді одним і тим же мовою. Просто “мова Високого міста” (так перекладається назва “урду”, Високий місто – це, між іншим, Делі) одного разу розділився за релігійною ознакою. Носії мови – мусульмани стали використовувати арабський алфавіт, а індуїсти залишилися на санскритській деванагарі (зображення нижче).
Поділ британських колоній у цьому регіоні за релігійною ознакою призвело до того, що урду й гінді ще більше відокремилися, ставши державними мовами конфліктуючих держав. У урду з’явилося більше перських і арабських слів, а в хінді, навпаки, скоротилося. Хоча носії цих двох мов без проблем розуміють один одного.
Урду дуже відомий своєю графікою арабського письма насталк. Цей каліграфічний стиль під перським впливом перетворив арабські символи в більш короткі, а слово вже не являє собою суто вертикальну рядок. Букви в насталке як би проникають один в одного, разом утворюючи зовні красиве графічне поєднання: слово виглядає якимось символом.
Через це довгий час книги в Пакистані були частково рукописними. Типографський набір таких слів був неможливий. Книга писалася від руки, а потім літографії з рукописних аркушів відправлялися на друкарський верстат. Тільки введення комп’ютерного набору усунула цю проблему. Втім, вона не актуальна. В офіційних друкованих виданнях використовується стандартний арабська насх, а насталк більше придбав характер декоративно-оформлювальний. Турбує пакистанську громадськість заміна арабських літер латинськими. Особливо цим “грішить” молоде покоління. Головні причини: комп’ютери та мобільні пристрої не дуже пристосовані для арабської графіки.
У мовному сенсі урду – типовий індоіранська мова. І все-таки назвемо його особливості: “особливе” ставлення до займенникам – вони тут примудряються ділитися на іменники, прикметники і числівники, а прямо сказати “Це – не я” мовою “заборонено”. Доводиться говорити щось на кшталт “Хтось”. У урду використовуються не дуже популярні у всьому мовному світі послелоги. Це ті ж прийменники, але після слова.
Англійська
Багато про нього каже ми не будемо. Ні для одного з народів Пакистану він не є рідною. Однак в епоху англійського володарювання поширився, виконуючи функції мови міжнаціонального спілкування. Зберігає цю функцію і зараз, будучи другою офіційною мовою Пакистану, хоча помітно поступається за популярністю. Тому цілком можливо, що країна від нього відмовиться зовсім.
Панджабі (пенджабська)
Найпоширеніший мова Пакистану. У східній частині країни на ньому говорять вісім з десяти пакистанців (це десь близько 76 мільйонів чоловік). У відсотковому відношенні це 44 відсотки від всіх мов Пакистану. Дуже схожий на урду, тому що споріднена йому.
Пушту
Значну частину населення Пакистану складають пуштуни, що дає їх мові друге місце за поширеністю (15 %). Біда пушту в те, що кожне плем’я силкується говорити по-особливому, підкреслюючи свою “самість”. Величезна кількість діалектів навіть змушує лінгвістів сумніватися в існуванні єдиної мови пушту, який, незважаючи на спорідненість урду, обзавівся своїми особливими літерами в алфавіті. Навіть на листі пуштуни постаралися виділятися: винайшли каліграфічний стиль тахрири. Спрощений, але свій.
Синдхи
Мова індійського народу синдхів. У Пакистані їх живе чимало, що дає мові 14 % за поширеністю. Синдхи, так само, як урду, розділився за релігійною ознакою між Індією і Пакистаном з тими ж наслідками. Правда, поки називається і там, і там однаково. З “дивацтв” синдхи відзначимо відсутність середнього роду і прямих займенників третьої особи. Втім, синдхи, як і всі народи країни, як мінімум двомовні. Ось і англійською мовою володіють теж.
Сирайки
Мова народності сирайки, що проживає на північному сході Пакистану. Сираиков (або південних пенджабци, тобто пенджабци-мусульман) теж чимало – мовної частці мов майже 11 %. Мова також розділений між Індією і Пакистаном. Сирайки пишуть по-арабськи, а північні пенджабці в індійському Пенджабі використовують індуїстський алфавіт гурмухи.
Белуджский
Останній у числі популярних (4 %) мов Пакистану мова іранського народу белуджів. Поширений на південно-заході країни, природно, в провінції Белуджистан. Мова цей іранський і тому стоїть осібно від інших мов Пакистану. У інших народів особливих проблем в міжнаціональному спілкуванні не виникає через мовної спорідненості. Зрештою адже є ж ще урду та англійська.
