Класи по Марксу
Для Маркса суспільне становище – це поєднання об’єктивних і суб’єктивних факторів. Об’єктивно воно розділяє загальну зв’язок із засобами виробництва. Суб’єктивно ж члени однієї страти обов’язково будуть мати деякий сприйняття («класова свідомість») і подібність загальних інтересів. Класова свідомість – це не просто усвідомлення власного групового інтересу, але і сукупність загальних поглядів на те, як суспільство повинно бути організовано юридично, культурно, соціально і політично. Ці колективні відносини відтворюються в часі.
У марксистській теорії структура капіталістичного суспільства характеризується наростаючим конфліктом між двома основними суспільними формаціями: буржуазією або капіталістами, які володіють всіма необхідними знаряддями виробництва, і пролетаріатом, який змушений продавати свою робочу силу, існуючи за рахунок “принизливого” (на думку марксистів) найманої праці. Це фундаментальна економічна структура співвідношення праці і власності оголює протиприродне стан нерівності, яке нібито легітимізується через культуру та ідеологію. Поняття слова “клас” у марксизмі тісно пов’язане з поняттями базису і надбудови.
Марксисти пояснюють історію «цивілізованих» суспільств в термінах боротьби між тими, хто контролює виробництво, і тими, хто виробляє товари або послуги у суспільстві. У марксистському погляді на капіталізм це конфлікт між капіталістами (буржуазією) та найманими робітниками (пролетаріатом). Для марксистів фундаментальний антагонізм корениться в ситуації, коли контроль над суспільним виробництвом обов’язково тягне за собою контроль над групою людей, що виробляє товари – в капіталізмі це експлуатація робітників буржуазією. Тому поняття “клас” у марксизмі має досить специфічний політичний окрас.
