Характеристика та значення долабораторного етапу в клінічній діагностиці
Як вже було зазначено вище, преаналітичний етап клінічної лабораторної діагностики включає дві фази:
- Внелабораторную — об’єднує заходи до попадання біоматеріалу в закладу кдл, включаючи призначення аналізу, забір та маркування зразків, їх зберігання та транспортування на дослідження.
- Внутрилабораторную — здійснюється в межах закладу кдл і включає ряд маніпуляцій по обробці, ідентифікації та підготовці біоматеріалу до дослідження. Сюди також входить розподіл маркованих проб та їх співвідношення з конкретними пацієнтами.
Лабораторна частина преаналітичного етапу займає 37,1 % часу всього дослідження, що навіть більше, ніж на аналітичної стадії. На внелабораторную фазу припадає 20,2 %.
У преаналитическом етапі лабораторних досліджень виділяють такі основні ступені:
- прийом пацієнта у лікаря і призначення аналізів;
- оформлення необхідної для аналізу документації (бланка-заявки);
- інструктування пацієнта про характер підготовки до аналізу та особливості здачі матеріалу;
- забір біоматеріалу (взяття проб);
- транспортування закладу кдл;
- здача проб в лабораторію;
- реєстрація зразків;
- аналітична та ідентифікаційна обробка матеріалу;
- підготовка зразків до відповідного типу аналізу.
Сукупність цих маніпуляцій займає 60 % часу всього діагностичного дослідження. При цьому на кожному з етапів можуть статися помилки, що призводять до критичного спотворення даних, отриманих у процесі аналітичної стадії. В результаті пацієнту може бути поставлений неправильний діагноз або дано неправильне призначення.
За статистикою, від 46 до 70 % помилок результатів аналізів припадає саме на преаналітичний етап лабораторних досліджень, що, без сумніву, пов’язано з переважанням у процесі його реалізації ручної праці.
