Друга Світова війна
Перемога радянського народу над фашизмом стала важливим об’єднуючим чинником, який намагаються використовувати для підняття патріотичного духу і в сучасній Росії.
Одним з головних свят став День Перемоги, який щороку відзначається 9 травня. Цікава його історія, так як відразу після війни неробочим днем він залишався лише до 1947 року. Після цього офіційний вихідний був скасований і перенесений на Новий рік.
За деякими поширеними версіями, дана ініціатива виходила від Сталіна, якому не подобалася популярність маршала Жукова, який фактично уособлював собою перемогу у війні.
Звичні в наш час атрибути свята перемоги радянського народу формувалися протягом багатьох років. Наприклад, парад відбувся 24 червня 1945 року, після цього не проводився близько 20 років. Все це час святкові заходи, присвячені перемозі радянського народу у Великій Вітчизняній війні, обмежувалися салютом. При цьому свято відзначала вся країна разом з ветеранами, не звертаючи уваги навіть на відсутність офіційного вихідного.
За Сталіна і Хрущова свято перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні відзначався практично за одним сценарієм. У центральних газетах з’являлися святкові передовиці, проходили урочисті вечори, а в усіх великих містах країни давали салюти, що складаються з 30 артилерійських залпів. При Хрущові перестали вихваляти при цьому Сталіна, а також полководців, з якими генеральний секретар був у сварці.
Перший ювілей великої перемоги радянського народу у 1955 році був звичайним робочим днем. Військовий парад не проводився, хоча у великих містах були організовані урочисті збори. Відбулися масові гуляння в парках і на площах.
Другим за значенням святом для всього радянського народу День Перемоги став тільки в 1965 році, коли відзначали 20-річчя розгрому фашистської армії (найбільш значущим святом все ж залишалася річниця Жовтневої революції).
За Брежнєва в ритуал 9 травня були внесені суттєві поправки. Стали проводити парад Перемоги на Червоній площі, а потім урочистий прийом в Кремлівському палаці з’їздів, 9 травня стало офіційним вихідним днем, в 1967-му була відкрита могила невідомого солдата.
З тих пір масштаб святкування постійно наростав. З 1975 року почали проводити хвилину мовчання по всій країні рівно о 18.50. З 60-х років з’явилася традиція влаштовувати паради не тільки в Москві, але у всіх великих містах Радянського Союзу. Вулицями проходили військові і курсанти, організовувалися покладання квітів та мітинги.
