Стомлені щастям
Подібно своєму покровителю Аполлону, гіпербореї володіли безліччю художніх обдарувань. Невідомо, хто виконував у них чорну роботу, але самі вони жили в стані достатку і млості, проводячи час серед галасливих світів, що супроводжувалися музикою, співом і танцями. Коли ж хотілося відпочити від веселощів, гіпербореї усамітнювалися і, взявши в руки перо, складали чергову геніальну поему, яку і зачитували потім своїм товаришам по чарці.
Гіперборея − батьківщина стародавніх поетів і музикантів, була настільки щедра до своїм синам, що навіть сама смерть сприймалася як звільнення від перенасиченості життям. Коли їм ставало несила плескатися в цьому нескінченному океані щастя, вони піднімалися на прибережні скелі і з їх висоти нізвергалісь в море. Так, принаймні, стверджував давньогрецький історик і мифограф Діодор Сицилійський.
