Криза шумерської цивілізації
Кілька песимістичним виглядає назва епосу про Гільгамеша на аккадскій мовою: Ša nagba imuru – “Про всі видавшем”. Існують деякі підстави припускати, що назва ” було переведено з шумерського мови. Якщо така теорія вірна, то вища літературне досягнення найдавнішої цивілізації відображає есхатологічні настрої, що охопили суспільства. Це знаходиться в явному протиріччі з легендами про потоп, в яких явно проводиться думка про розквіт після кризи.
Нове тисячоліття, починався після битв Гільгамеша з численними ворогами, несло шумерам нові проблеми. Колись сприятливі кліматичні умови шумерських міст-держав зробили можливим їх розквіт. З початку II тисячоліття вони ж, хоч і опосередковано, прискорили загибель їх засновників: Шумер все частіше стає об’єктом для експансії.
Влада лугалей, все більше яка купувала деспотичні риси, перетворила самодостатні громади в джерело робочої сили. Нескінченні війни вимагали все більше солдатів і поглинали всю велику частину прибавочного продукту. У процесі боротьби за гегемонію шумерські міста-держави взаємно послаблювали один одного, що робило їх легкою здобиччю для ворогів. Особливо небезпечними стали семіти, зокрема, розташувалися в Ашшуре ассірійці і підкорили центральні області Месопотамії аккадці.
Відомі з історії шумерські міста-держави, такі як Кіш, Ур и Урук, поступово втрачають колишнє значення. На перший план виходять нові потужні номи: Марад, Дильбат, Пуш і, найбільш відомий з них – Вавилон. Однак загарбникам доводилося витримувати атаки нових народів, бажаючих зміцнитися на родючих землях Межиріччя. Правитель Аккада Саргон на деякий час зумів консолідувати опинилися під його влади землі, але після його смерті створена ним держава не витримує натиску численних кочових племен, які в джерелах називаються “народи манда”. На зміну їм приходять кутии, незабаром подчинившими собі Південну Месопотамію. Північ регіону опинився під владою хурритів.
За всіма цими війнами і спустошливими набігами ім’я шумерів поступово зникає з джерел. Представники найдавнішої цивілізації поступово зливаються з прийшлими народами, запозичуючи їхні традиції і навіть мову. На початку III тисячоліття до н. е. семітський за походженням аккадська мова витісняє шумерське прислівник з розмовної мови. Він використовується лише в культовій діяльності і для запису законодавчих кодексів (наприклад, закони Шульги). Однак уніфікована граматика і загальний характер скоєних записів дозволяють говорити про те, що шумерський був для писарів вже не рідним, а вивченою мовою. Таким чином, шумерська виконує для нового населення Месопотамії ту ж функцію, що виконувала для європейців латинь.
