У своїй п’єсі «На дні» письменник пише про те, що чоловік повинен для себе обрати, що для нього в житті важливіше правда, яка іноді буває вбивчою та брехня, яку так приємно слухати, наче пісня. У творі два головних персонажа Цибулі і Сатину, які представляють ці дві істини. Виділяють три різновиди брехні, брехня в порятунок, брехня для того щоб досягти своїх якихось цілей і просто брехня, як не істина.
Позиція Луки у співчутті людей і до їх нещастя, він намагається допомогти людям пережити жорстоку правду життя. Лука намагається дати всім надію і втішити, так Ганні він говорить про загробне життя як про відпочинок, вірить Насті про те, що вона по-справжньому була закохана і говорить Актору, що його пияцтво можна вилікувати безкоштовно. Він навіює людям золотий сон мрії, щоб дати їм опору в житті, якої їм так не вистачало. Розмовляючи з Попелом, він йому говорить про те, що правда не завжди діє позитивно на людину, іноді краще не знати, адже вона може і вбити.
З появою Луки в нічліжці у нього виникає конфлікт з Сатиным, який звик говорити всім правду і пропагує її скрізь і всюди. Лише в правді Сатину знаходить істину і не тішити себе марними ілюзіями. Розмовляючи з Лукою, він звичайно в розмові з самим собою міркує про те, що це справа кожної людини, у що вірити і чи варто вірити в те, про що їм говорить Лука. Лука змушує людей вірити в щасливе, гарну і безтурботне життя, але Сатину в підсумку виявився правий, коли говорив про те, що навіть якщо і важко прийняти слова правди, то краще прийняти її, ніж тішити себе незрозумілими надіями, а за підсумком розчаровуватися. Лука нікому не зробив краще, Ганна з Актором всі ж померли, Попелу заарештували, а Наташа зникла, навіть кліщ розчарувався і змирився зі своєю убогістю. Лука обдурив їх не у всьому, дійсно лікують від алкоголю, просто Актор не захотів розлучатися зі своєю згубною звичкою.
Гіркий спочатку своєї п’єси пише про те, що люди вірять і сподіватися на хороше життя, а до кінця п’єси зіткнулися з суворою правдою життя, яка вбила останню віру в людині. Горький своєю п’єсою хотів донести читачеві, що не варто обманювати себе, адже коли правда розкриється, буде набагато болючіше її прийняти. Максим Горький закликає вибудовувати свої відносини між людьми на правді і не вводити нікого в оману, кожна людина має право знати правду, якою б вона не була.
Твір Суперечка про правду і брехню в п’єсі Гіркого На дні
П’єса Максима Горького «На дні», створена письменником у двадцятому столітті, відбиває тяжке життя людей того часу і зачіпає безліч першорядних питань, якими протягом свого життя задається кожна людина. Однак основне питання, порушені у творі, мені хотілося б виділити окремо – суперечка про правду і брехні, в якому були задіяні три героя твору – Сатин, Бубнів і Цибулі.
Сатин, у далекому минулому активний, веселий і ерудована людина, яку дійсно можна було назвати і начитаним, і цікавим, коротає свої дні в нічліжці після відбування покарання за скоєний кілька років тому злочин – вбивство власної дружини. Герой негативно відноситься до так званої брехні во благо» або ж до «брехні на спасіння», щиро вважаючи, що брехня – це не більш ніж звичайне і примітивна брехня, причому нахабна брехня і несправедливе по відношенню до людини, який заслуговує знати правду. Сатин вважає, що людина здатна впоратися з дуже багатьма труднощами і життєвими випробуваннями, тому просто несправедливо використовувати брехня для того, щоб теоретично допомогти йому – це не допомога, це приниження людської гідності.
У свою чергу Бубнов, другий учасник спору про правду і брехню в «На дні», є людиною, глибоко розчарованим в житті і в людях взагалі. Персонаж жорстокий, цинічний і безкомпромісний, а людське життя він не вважає цінністю, вважаючи, що ми народжуємося тільки для того, щоб потім померти, не залишивши після себе жодного духовної спадщини. Бубнов не бачить сенсу у брехні, так як вважає, що у неї просто немає жодного сенсу – навіщо обманювати, якщо можна сказати правду? Адже в кінцевому підсумку ні правда, ні брехня не несуть в собі ніякого істотного значення в глобальному сенсі.
Лука, третій учасник спору, щиро переконаний у тому, що брехня є невід’ємною складовою життя кожної людини. Він каже людям лише те, що вони хочуть почути, вважаючи, що таким чином він полегшить їхнє життя, спочатку повну страждань і проблем. Лука відчуває почуття жалості до кожної конкретної людини та людства взагалі, тому просто не вважає за необхідне бути щирим у спілкуванні з людьми.
Я вважаю, що неймовірно важко відповісти однозначно, хто правий у цій суперечці, а хто помиляється. У кожного з учасників дискусії своя правда, заснована на непростому життєвому досвіді, про пройдені випробування і пережиті страждання. Хтось рятується цинізмом, хто відгороджується від світу реальності завісою приємною слуху брехні, а хтось просто виявляється готовим приймати життя такий, якою вона є – непростий, неоднозначною, але в той же час багато в чому наповненою хорошими подіями.
На мій погляд, що в драмі «На дні» Максим Горький прагнув якомога повніше розкрити три абсолютно різні точки зору на один і той же питання, щоб показати, як відносна істина. Для кого-то Лука є по-справжньому доброчесною людиною, а для когось- звичайним брехуном. І саме тому ті питання, які ставить перед читачами Гіркий, є такими глибокими і філософськими – на них просто немає єдиного вірного відповіді.
11 клас
