Розвиток ситуації
Перший час райони Таджицької РСР були лише на папері – місцевий уряд практично не працювало, треба зробити ще багато, щоб воно змогло функціонувати. Почали формувати органи партії на місцевості. Таджикистан було автономією УРСР, тому не представлялося можливим сформувати власну Компартію. У травні 24-го керуючі Бухарської РСР розпустили ЧДК, організувавши Військовий Революційний Рада, а в листопаді того ж року оформили революційний комітет, який займався підготовкою з’їздів. Було постановлено основною метою роботи позбутися басмачества і гарантувати місцевому населенню мирні умови для життя. Вже в ті часи влада розуміли, що необхідно розпочати роботу по освіті народу, а також відновити народне господарство.
До кінця 1926 Ревком був основним керуючим органом ТССР. Потім повноваження структури передали Центрисполкому. Відповідальність за його обрання була покладена на учасників з’їзду, організованого в місті Душанбе Таджицької РСР. З цього моменту у республіки є президія і його голови, а наркоми зміщені – були зроблені нові призначення. Тоді ж прийняли ряд важливих нормативних актів, присвячених націоналізації, освіти, жіночого розкріпаченню. У той же час військова, політична обстановка практично не змінювалися і після розмежування: тут були прихильники старого і нового режиму. Саме послідовники влади еміра розглядалися як основна проблема середньоазіатських земель – це видно з дійшли до наших днів радянських джерел. Були організовані дві військові кампанії. Перша завдала серйозної шкоди басмачеству, а до 31-му році вдалося повністю покінчити з цим рухом. З цього моменту стало можливим нормальне мирне будівництво, господарювання на території республіки.
