Твір присвячений історичним подіям, які відбувалися в період Полтавської битви, і є зразком лироэпической класики.
Композиційну основу поеми становить структура твору з трьох віршованих пісень, центральним образом яких представлена велична постать царя Петра Першого.
Перша пісня описує період з життя Кочубеївській дочки Марії, яка є хрещеницею гетьмана України Івана Мазепи, який бажає просватати за себе похресницю всупереч думці її батьків. Закохана в Мазепу Марія залишає рідний будинок, а Кочубей бажає помститися підступному гетьману.
У другій пісні розповідається про спроби Кочубея відновити справедливість і розкрити задум про зраду Мазепи, які закінчилися стратою Кочубея. Ця частина поеми описує реально відбулися історичні події.
Події третьої пісні зображують баталії, що відбуваються під час Полтавської битви, які описуються з властивим поетові блискучим застосуванням його божественного таланту.
У творі поетові вдається розкрити кілька тематик, пов’язаних долею російської держави і його народу, а також з окремої взятої людської особистістю, що потрапила в жорна історичних коліс. На прикладі Полтавської битви поет показує не тільки битва за завоювання територій на рівні верховної державної влади, але і долі звичайних людей, які стають безпосередніми учасниками кривавих подій.
Образ Петра Першого, представлений поетом як великого перетворювача, представника прогресивної Росії, зумів переломити вікові застарілі життєві підвалини, протиставляється в поемі образу іншого великого імператора, Карла Дванадцятого, добивающемуся шляхом авантюрних прагнень до отримання особистої слави, а також образу Мазепи, зображеному як корисливий і віроломний людина. Крім того, поет піднімає у творі питання віри, відданості, чесності, згуртованості, а також слави і могутності російської держави, патріотичного настрою народу і його єднання з братніми народами.
Стилістика твору використовує у своїй структурі мотиви українських народних пісень, переказів, легенд, зображуючи історичні моменти в якості безпосереднього предмета розповіді. Поет демонструє блискучий, точний, ясний російську мову і енергійний, потужний і гнучкий вірш, показуючи скульптурну виразність людського образу, а також геніальну картину Полтавської битви, наповнену життєвим змістом, епічним розмахом, широтою рухів, ідейною насиченістю історичної характеристики.
Стилістична, жанрова і мовна основи твору роблять його одним з найскладніших художніх творінь, в якому поєднуються епічні та ліричні початку, романтичні і владні сюжети.
