Варіант 1
Кому не знайома особлива тиша музею, цікава розповідь екскурсовода, наповнений любов’ю до картинам, книжкам, експонатам музею, той ніколи не зможе повною мірою відчути всю красу і насиченість цього прекрасного світу.
Якщо ви живете в невеликому містечку або ж в селі, то хочеться порадити вам, неодмінно знаходити час і можливість для того, щоб виїжджати в сусідні або не дуже міста для відвідування музеїв, виставок і галерей.
А якщо ж ви житель великого міста, а може навіть і мегаполісу, то ви просто зобов’язані хоча б раз в тиждень або дві приділяти кілька годин свого дорогоцінного часу для внутрішнього, духовного збагачення.
Побачити перед собою прекрасне, вникати і занурюватися в картини і експонати, дізнаватися щось нове про сучасне мистецтво або ж добре забутому старому – що може бути прекрасніше і дивовижнішою!?
Людина, яка не любить, не може, не хоче і не відвідувати культурні місця, безумовно, бідніє душею.
Кожен раз, опиняючись в новому для себе місті, відвідайте музей, прогуляйтеся по цих просторах мистецтва і культури. І ви помітите, як расцветаете зсередини, яким яскравим стає ваша уява, як збагачується словниковий запас.
Любов до мистецтва у всіх його проявах ми всі просто зобов’язані передати підростаючому поколінню, підліткам, дітям. Адже тільки своїм яскравим прикладом ми можемо виховати в них потяг до прекрасного й духовного. Адже, як говориться, «що посієш, те й пожнеш».
Подорожуйте з цього прекрасного світу, більше фотографуйте, запам’ятовуйте, складайте альбоми з фотографіями та розповідями про побачене і почуте. Під час екскурсій намагайтеся максимально абстрагуватися від усіх зовнішніх подразників і прислухатися до того, що вам поведывает екскурсовод, щоб «прожити» всі події історії.
Вдихайте прекрасне і видихайте добро. Тільки з таким девізом і слід рухатися в цьому складному і звивистому життєвому шляху.
Варіант 2
Кому не знайомі: особлива тиша музею, цікаві розповіді екскурсовода, які наповнені любов’ю до картинам, книжкам, експонатам?..
Якщо раптом не знайомі, то це треба обов’язково виправити.
Мене надихає ця тиша музею. Здається, що тут спить сама історія, а відвідувачі бояться її злякати. Злякати дух тієї чи іншої епохи. І в цій тиші дуже жваво представляється, що ти переносишся в минуле… А ось розмови про сучасність, пиканье телефонів, звичайно, відволікає.
Екскурсоводи, на щастя, трапляються захоплені. Вони не бубонять свій «урок», а натхненно розповідають. Очі горять у таких людей. І загоряються очі відвідувачів виставки, екскурсовод зміг передати їм захоплення історією.
Я уявляю, що в музеї у співробітників зарплата не дуже висока. Ось чому залишаються працювати тут тільки ті, хто не проміняє свої улюблені експонати, своє покликання розповідати про них іншим ні на які гроші, ні на яку на суєту світу.
Люблю я музеї. Навіть більше, ніж прогулянки на природі, ніж якісь атракціони… Думаю, що про місто, про його історію краще за все дізнаєшся саме в краєзнавчому музеї. Так здорово, що люди зуміли зберегти частинки з минулого. Цікаво, що ми і зараз, звичайно, живемо в оточенні речей, звичних і звичайних. А ось років через триста, єдина залишилася така річ стане надзвичайною цінністю. Наприклад, все в музеї майбутнього стануть дивитися з захопленням на просту каву-машину. І будуть дивуватися нашої кмітливості: «Як вони в той час без супер-нано сконструювали таке диво?» Хтось обов’язково припустить вплив інопланетян, як ми робимо, захоплюючись археологічними знахідками. До шматочку графіті буде вибудовуватися черга!
В музеї треба обов’язково ходити, тоді і сучасність ми станемо більше розуміти і цінувати.
7 клас
