Варіант 2
На картині «осінні дощі» Михайла Вікторовича Попкова ми бачимо, що на ганку стоїть високий худорлявий хлопець, обійнявши себе за плечі. Він одягнений в чорне пальто, розвиваюче за вітром. Його легко впізнає кожен чоловік це великий письменник Пушкін. Його не можливо переплутати ні з ким.
Ідея для написання цієї картини виникла після того як він відвідав садибу Пушкіна. Попков намалював його не просто так, а тому що саме осінь-улюблена пора року Олександра Сергійовича для якого він написав чимало творів. Тому саме Пушкін дуже гармонійно виглядає на цій картині. Пушкін, притулившись до колоні, стоїть на ганку будинку і дивиться спрямований у далечінь.
Від ганку йде спуск в низ, в кінці стоїть біла лавочка. Кущі і дерева, що оточують письменника накриті золотистими листочками, осінь зробила свою справу. Вже дуже багато опалого листя, і вони розвіяні вітром всюди. Судячи по калюжах, йде дощ. Вдалині ми бачимо річку, а біля неї ми бачимо самотню пасущуюся білу конячку.
Небо сіре і похмуре, і не дарма художник намалював саме одну кінь, і одного Пушкіна. Він хоче цим показати, що осінь це такий час року, коли настають холоди, всі відчувають себе самотніми. Озеро знаходиться подалі дуже гармонійно вписується в цю картину.
Художник так і не встиг домалювати цю картину. Це його останнє намальоване полотно, яке увековечило Віктора Юхимовича Попкова. Більшість його темами для робіт було покоління людей, на яких відігралася Вітчизняна війна. Тому безліч його робіт сірі. Суворі обличчя, тьмяні відтінки простота все це про картині Попкова.
Я вважаю що саме в цю погоду Попкова навіяло натхнення писати такі картини, в яких тьмяні кольори, але і в теж час цікава цветавая гамма,кожен художник влаживает душу у свою творчість і ця картина не виняток. Він зміг передати те що у нього всередині, на полотні.
