Нове життя «мадам Мішель»
Вдівство почалося в сорок два роки. Такий вік у жінок дев’ятнадцятого століття традиційно вважався досить зрілим, від них мало чого чекали. Але і тут Олена Павлівна випадала стереотипу. Все навколо відзначали її красу і чарівність додатково до найактивнішого громадського життя. Слід зазначити, що траур по чоловікові княгиня носила все своє життя до самої смерті.
Михайлівський палац придбав нове значення, ставши місцем «осереддя всього інтелігентного суспільства» Санкт-Петербурга. Прийоми княгині Олени Павлівни Романової були унікальними. Це були знамениті «морганатические» четверги, де збиралися і зустрічалися члени царської родини і люди, які офіційно не могли бути представлені до царського двору.
Таке було можливо завдяки особистим якостям княгині. Зараз це назвали б харизмою, емпатією і високим емоційним інтелектом. Тоді таких понять не було, але Олена Павлівна володіла цими навичками в повній мірі. Її вміння вибудувати розмову і зробити так, щоб всім учасникам розмови було комфортно і цікаво, стало легендарним. Їй було все по плечу: і високоінтелектуальні форуми, і блискучі свята, які завжди відрізнялися оригінальністю.
Її вечора любили всі, ніхто не упускав можливості заїхати в Михайлівський замок на прийом. Ці четверги стали місцем обговорення багатьох прогресивних перетворень і реформ в російській державі. Все, що відбувалося в Росії в знаменний період 1860 – 1870-х років, обговорювалося і планувалося на прийомах Великої княгині.
