Люблю говорити слова
Це вірш цього Поета, він знає, що кожне слово – пароль, який допомагає вирватися з реальності, очистити свідомість, позбутися від болю. Наші звичайні слова йому здаються змученими (практично вимученими) – розіп’ятими. Поет слухає слова сині, трав, всього Світу.
Захід
Тут прекрасна незнайомка порівнюється і з заходом, і з самою смертю. Поетичний опис способу, зовнішності, вдачі розчулює. Знесилений поет знаходить натхнення в її рисах. При цьому його чарівна всіх Муза дуже незалежна і норовлива. Образність, романтизм, краса складу – все це безсумнівні достоїнства віршів Владислава Фелициановича. І через роки ці вірші продовжують заворожувати.
Сторінка: 1 2
