Особливості суспільного ладу східних країн
Кожному суспільству притаманна власна специфіка, обумовлена етнічними, географічними, історичними та іншими умовами, які змінювалися від суспільства до іншого в часі і просторі. Особливості загального характеру можна виділити у великих ареалах, що включали декілька країн. Один з таких охоплював більшість держав Близького Сходу, Північної Африки, Центральної та Південно-Східної Азії, окремі держави інших регіонів світу.
Більшість дослідників виділяють наступні особливості азійського способу виробництва:
- Тенденція до збереження громадських структур. Це відноситься до громадам середньовічних ремісників і селян, які розвивалися вкрай повільними темпами, залишаючись застійними протягом кількох віків аж до дев’ятнадцятого-двадцятого століть. Громади володіли землею, але належала вона державної влади або приватному експлуататори. Як правило, в громадах велося індивідуальне (сімейне) господарство, а не колективне.
- Важлива економічна функція держави. Ефективне землеробство у багатьох східних державах не могло розвиватися без зрошення штучним способом. Іригаційні роботи потрібно було здійснювати у величезних масштабах на великих територіях. Виходить, що несприятливі умови навколишнього середовища вимагали втручання центральної влади уряду. Всі уряди регіону повинні були виконувати функцію організації громадських робіт.
- Встановлення верховної власності державної влади на землю. Тут мова йде не про панування такої форми власності, а лише про тенденції до неї, яка проявлялася час від часу більш або менш явно. Класова структура суспільства в певні періоди розвитку уплощалась настільки, що під тиском правлячої верхівки максимум землі зосереджувався в руках вузької групи людей.
- Тенденція до феодалізму без великого господарства поміщиків.
Більшість особливостей зустрічалися в окремих суспільствах в західних державах — це громада, яка володіє землею, в Середні століття, державна власність і так далі. Але на Сході всі ці риси виражені набагато сильніше, спостерігалися протягом тривалого часу і повсюдно. Крім того, поєднання кількох тенденцій в Європі в один і той же період не спостерігалося.
Можна прийти до висновку, що в країнах Середнього й Близького Сходу, північній частині африканського континенту, Південно-Східної і Центральної Азії варіації феодального і рабовласницького способів виробництва характеризувалися тривалим за часом проявом комплексу перерахованих вище тенденцій. У країнах Сходу (як і на Заході) відбувалися зміна суспільного ладу і поступальний рух суспільства. При цьому азіатський спосіб виробництва — це особливості виробничих відносин, які позначилися на ході розвитку країн Азії на тлі двох формацій, а саме феодалізму і рабовласництва.
