Багатозначне слово “бенефіс” прижилася в Росії головним чином як театральне поняття. Любителі літератури прекрасно знають, що в XIX столітті так називали спектакль, який влаштовували заради одного актора: він не тільки отримував дохід від вистави, але і сам міг вибрати п’єсу для постановки.
Таке уявлення ставало вшануванням улюбленого актора, торжеством, ювілейним або прощальним ввечері. Саме ця сторона бенефісу робить його цікавим і в наші дні. Хоча не все так гладко складалося в історії російського театру: бенефіси не завжди були в милості влади (не тільки після революції, але і до неї).
Заглянемо в словник
У тлумачному словнику в. І. Даля слово “бенефіс” має кілька значень. Перше з них – найбільш відоме широкій публіці поняття: видовище, подання на користь одного з учасників. Друге відноситься до торгівлі (зазначено, що до іноземної): відсоткова знижка з товару, поступка.
Слово “бенефициант” також має два зовсім різних сенсу. Так називають художника, актора, музиканта, на користь якого дається уявлення. В жіночому роді – “бенефициантка”. Однак згідно Далю, є й інше значення – це духовні особи римо-католицького віросповідання, які отримують дохід з нерухомого майна.
По-французьки бенефіс – це користь, бариш, дохід.
У театральній енциклопедії зазначено, що слово “бенефіс” у значенні “спосіб винагородити одного з акторів” з’явилося у Франції в 1735 році.
Ніж живий театр
Така форма розподілу доходу від вистави швидко прижилася. Вона передбачала виплату всієї суми певній особі або особам за вирахуванням витрат на проведення вистави.
А варіанти були різні: в театральному середовищі є поняття “повний бенефіс”, “напівбенефіс”, “четвертьбенефис” і так далі. Головних дійових осіб в одному спектаклі могло бути кілька, і це не тільки актори чи співаки. Бенефіс міг проводитися в честь композитора, драматурга, працівників театру.
Глядач, який заплатив за квиток, зазвичай не замислюється про те, як розподіляються надійшли в театральну касу кошти. Для цього завжди існували антрепренер, дирекція, контора імператорських театрів, міністерства культури, різного роду агенти та менеджери. До речі, великий російський драматург А. Н. Островський брав участь у реорганізації театрального управління в Росії. Видані його нотатки “Про нагородних бенефисах”.
Російський дореволюційний театр – це не тільки імператорський чи кріпак театр. У XIX столітті існував приватний театр, де часом антрепренери безбожно обкрадали акторів. В. І. Немирович-Данченко свідчив, що зустрічав в провінції артистів, яким по милості наймача доводилося грати тільки за їжу. Театр Карабаса-Барабаса – не така вже й вигадка.
Коли ж адміністрація театру була на висоті, то і оплата праці акторів відповідала їх рівня. Бенефіс – це не тільки разова допомога у важких обставинах. Він існував як певна частина платні, про нього при прийомі в театр актор міг заздалегідь домовитися. “Дохідні” вистави ділилися на контрактні та нагородні.
Та ювілеї бенефіси
Бенефіси в російському театрі з’явилися в 1783 році. П’єса вибиралася з розрахунком на максимальний касовий збір. За спогадами акторів, спектакль такого роду по-особливому приймався і глядачами. Винагорода надходило не тільки від продажу квитків (іноді з подвійною ціною), але і від глядачів, готових внести додаткові кошти або зробити подарунки коханому лицедію в честь його ювілею або прем’єри.
Досить спірним було питання про вплив бенефісу. Це позитивно позначається на репертуарі театру чи ні? З одного боку, багато п’єси А. Н. Островського були поставлені таким чином, а з іншого боку, в якості “дохідних” часто вибиралися низькопробні твори.
Дирекція імператорських театрів не дуже вітала бенефіси і скасувала їх в 1908 році. Проте в приватних театрах ця практика продовжувалася. Заборона 1925 року на такого роду винагороди для акторів роки націоналізації театру здавався цілком логічним.
Одна з форм бенефісу, існуюча в наші дні – урочистий ювілейний концерт. Дохід від нього переважно отримає артист, якого вшановують його друзі, шанувальники, глядачі.
Є й інша нестандартна форма виступу – протилежна бенефісу. Це благодійний концерт. Великий артист (письменник, співак, музикант, танцюрист) виступає перед широкою публікою, не отримуючи гонорар за свою гру або віддаючи отримані від концерту кошти постраждалим якоїсь трагічної ситуації. Витрати по організації заходу бере на себе державна або громадська структура. Виступ діяча мистецтв – його подарунок глядачам.
Синоніми
В наш час множиною від слова “бенефіс” є “бенефіси”. А. Н. Островський вживав у своїх нотатках тепер застарілу форму. А саме – “бенефіс”. Вистава, подання, видовище, шоу, п’єса, постановка – це, звичайно, синоніми слова “бенефіс”. Однак неповні. Значення слова “бенефіс” визначає економічна сторона святкового дійства. Воно вказує не тільки на винятковість події, але і на його фінансову складову.
Використання цього терміна для позначення пов’язаних з театральним життям подій, шкіл, виступів, програм, які в прямому значенні слова бенефісом не є кілька “затушовує” його сенс.
