Смерть
За версією, якої дотримуються власті, 7 травня 1925 році Савінков покінчив собою, скориставшись тим, що на вікні в кімнаті, куди його привели після прогулянки, не було решітки. Він вистрибнув у двір будівлі ВЧК на Луб’янці з п’ятого поверху. Йому було 46 років.
За конспірологічній версії, Савінков був убитий співробітниками ГПУ. Таку версію призводить Олександр Солженіцин у своєму романі “Архіпелаг ГУЛАГ”. Місце його поховання невідоме.
Савінков був двічі одружений. Його перша дружина Віра Успенська, як і він, брала участь у терористичній діяльності. У 1935 році була відправлена на заслання. Повернувшись, померла від голоду в блокадному Ленінграді. Їх син Віктор був заарештований в числі 120 заручників за вбивство Кірова. У 1934 році його розстріляли. Про долю дочки Тетяни, яка народилася в 1901 році, нічого невідомо.
Друга дружина лідера Бойової організації, Євгенія, була сестрою терориста Лева Зільберберга. У неї з Савінковим народився син Лев у 1912 році. Він став прозаїком, поетом і журналістом. Брав участь у Громадянській війні в Іспанії, де його важко поранили. Льва Савинкова у своєму романі “По кому дзвонить дзвін” згадує американський класик Ернест Хемінгуей.
Під час Другої світової війни брав участь у французькому Опорі. Помер у Парижі в 1987 році.
