ЖАРТ В ОДНІЙ ДІЇ
ДІЙОВІ ОСОБИ
Степан Степанович Чубуков, поміщик.
Наталія Степанівна, його дочка, 25-тн років.
Іван Васильович Ломов, сусід Чубукова, здоровий, дебелий, але дуже недовірлива поміщик.
Дія відбувається в садибі Чубукова.
Вітальня в будинку Чубукова.
I
Чубуков і Ломів (входить у фраку і білих рукавичках).
Чубуков (йдучи назустріч до нього). Голубонько, кого бачу! Іван Васильович! Дуже радий! (Тисне руку.) Ось саме сюрприз, матуся… Як ся маєте?
Ломов. Дякую вас. А ви як зволите поживати?
Чубуков. Живемо помаленьку, ангел мій, вашими молитвами та інше. Сідайте, уклінно прошу… Ось саме, недобре сусідів забувати, матуся моя. Голубонько, але що ж ви це так офіційно? У фраку, в рукавичках та інше. Хіба куди їдете, дорогоцінний мій?
Ломов. Ні, я тільки до вас, шановний Степан Степанович.
Чубуков. Так навіщо ж у фраку, принадність? Точно на Новий рік з візитом!
Ломов. Бачте, в чому справа. (Бере його під руку.) Я приїхав до вас, шановний Степан Степанович, щоб стурбувати вас одним проханням. Неодноразово я вже мав честь звертатися до вас за допомогою, і завжди ви, так сказати… але я, вибачте, хвилююся. Я вип’ю води, шановний Степан Степанович. (П’є воду.)
Чубуков (в сторону). Грошей приїхав просити! Не дам! (Йому.) В чому справа, красень?
Ломов. Бачте, Поважай Степанич… винен, Степан Уважаемыч… тобто, я страшенно хвилююся, як зволите бачити… Одним словом, ви один можете допомогти мені, хоча, звичайно, я нічим не заслужив… і не маю права розраховувати на вашу допомогу…
Чубуков. Ах, да не розмазуйте, мамочко! Говоріть відразу! Ну?
Ломов. Зараз… в Цю хвилину. Справа в тому, що я приїхав просити руки вашої дочки Наталії Степанівни.
Чубуков (радісно). Мамуся! Іван Васильович! Повторіть ще раз — я не розчув!
Ломов. Я маю честь просити…
Чубуков (перебиваючи). Голубонько моя… Я такий радий та інше… Ось саме і тому подібне. (Обнімає і цілує.) Давно бажав. Це було моїм всегдашним бажанням. (Пускає сльозу.) І завжди я любив вас, ангел мій, як рідного сина. Дай бог вам обом рада та любов і інше, а я вельми бажав… Що ж я стою, як бовдур? Сторопів від радості, зовсім оторопів! Ох, я від душі… Піду покличу Наташу тощо.
Ломов (розчулений). Шановний Степан Степанович, як ви вважаєте, чи можу я розраховувати на її згоду?
Чубуков. Такий, от саме, красень і… і раптом вона не погодиться! Закохана, мабуть, як кішка та інше… Зараз! (Іде.)
