Сюжет
Одного разу холодним весняним днем дьяковский син – Іван Великопольський повертався додому “з тяги”. Поступова зміна погоди, яка застала його в дорозі, відбивалося на настрої студента. Звуки, які виходять від птахів, були підтвердженням, що в лісі є хтось живий. Це радувало молодої людини. Але незабаром настали сутінки, а разом з ними почуття страху, ознобу і самотності.
Умиротворення Івана змінилося занепокоєнням. В його голові спливли спогади з недавнього минулого. Це було голодне час, час злиднів і хвороб, про що говорила обстановка в будинку його батьків.
Марно розігріваючи замерзлі пальці, його мучило почуття неприязні до всього цього. Він був упевнений, що вдома його чекає та ж картина, від якої він пішов – це наводило на нього смуток.
Але в цей же час, молодий чоловік розумів, що поряд з його проблемами існували й існують подібні питання у багатьох людей. Його не полишало відчуття, що в житті все повторюється рік за роком. Що ці питання співзвучні і з минулим, і пов’язані з майбутнім. Тобто вони тягнуться з далекого минулого.
Його роздуми були перервані зустріччю з двома жінками – Василиною та її дочкою Ликерою, які перебували на городі. Студенту стало приємно опинитися в таку холодну погоду, нагадує зиму, поряд з їх вогнем.
Несподівано йому спало на думку, що ця ситуація нагадувала один з біблійних сюжетів, коли так само як і він сам, апостол Петро грівся біля багаття. Іван озвучив свої думки, тоді разом з Василиною вони згадали зраду Ісуса Іудою.
Іван Великопольський з подивом зауважує збентеження Ликери, а сльози Василини йому здаються щирими. Спогад євангельської історії зречення Петра від Христа залишає глибокий слід у душі кожного з присутніх. Студент замислюється про те, що у всьому є глибинний сенс. Щоб його пізнати, потрібно уважно ставитися до оточуючих, у яких є своя доля, своя таємниця. А пам’ять про давні сюжетах підкреслює, що навіть через століття люди бережуть те, що є справжнім мистецтвом, прикладом для наслідування. Кожен може черпати для себе багато корисного з Біблії, так як люди завжди залишаються однаковими у всі часи. Від подібних роздумів Іван став умиротвореним, відчув, як усередині нього розливалося відчуття щастя.
Розповідь А. П. Чехова “Студент” вчить вміти знаходити зв’язок часів, щоб правильно аналізувати вчинки людей, бачити навколо тільки хороше, цінувати кожен момент свого життя.
