Занепад підводного флоту
Втрата Пріна і його товаришів-підлеглих протягом березня 1941 року прискорила початок кінця для хвалебного німецького підводного флоту. Моральний дух підводників був під таким сумнівом, що смерть Пріна офіційно не оголошували до 23 травня 1941 року – протягом двох місяців після того, як U-47 був оголошений зниклим без вести в холодному просторі Північної Атлантики.
Хоча протягом решти війни Німеччина змогла отримати набагато більшою кількістю асів-підводників, жоден з них не досяг тих високих показників, як перше покоління морських мисливців. До середини 1941 року союзники взяли під контроль ситуацію в Північній Атлантиці, і з тих пір вже нічого не змінювалося. В цей час колишні мисливці самі стали жертвами.
На сьогоднішній день немає офіційних даних про те, що сталося з U-47 або 45 членами екіпажу, хоча існує безліч теорій.
Черчілль особисто оголосив про зникнення сталевого вовка Вермахту – командира підводного човна Гюнтера Пріна – в Палаті громад, а пропагандистські листівки, поширювані в Німеччині, неодноразово включали питання «Де Взяли?». Поки Німеччина не була змушена визнати свою втрату.
Хоча Прин знаходився в морі менше двох років, його рекорд був найвищим серед асів-підводників під час Другої світової війни. Він провів 238 днів в море і потопив 30 кораблів противника.
