В той час коли Горький писав свій твір у країні з різних причин люди опускалися на дно в житті. Були і люди, які з різних життєвих ситуацій намагалися отримати вигоду і користь. Всі ці тягарі життя змушували втрачати сім’ю і своє житло і будинок. Завдяки цьому багато жадібні люди намагалися нажитися на тих, кому в житті пощастило менше. Вони влаштовували в брудних і сирих підвалах нічліжки, не замислюючись про їх комфортних умовах. Тут збиралися і злочинці, і ізгої, і п’яниці.
У такій важкій ситуації ми бачимо другорядного героя Бубнова. Малюючи портрет Бубнова у своїй п’єсою, Горький розповідає про те, що той колись був щасливим, жив у гарному будинку і мав дружину. Його багатство полягала у володінні фарбувальної майстерні, яка дозволяла йому жити досить бідно. Одного разу його дружина вирішила пов’язати життя з майстром з майстерні і будучи пригніченим і ображеним Бубнов втрачає себе. Він намагається з допомогою рукоприкладства довести свою правоту світу. Але відданий і принижений, він здається і пускає своє життя за течією річки. Життя викидає за борт.
Нашого героя ми бачимо не дурним людиною, а повністю опустившим руки від безсилля. У його житті зникає сенс. Бубнов вирішує, що в його житті нічого не поміняти, так як така йому визначена доля. Він з-за зради в житті опустився на саме дно, про який нам пише письменник.
Важкий час змушує Бубнова ночувати в нічліжці у Костылевых. Така ситуація все одно показує нам, що він набагато чесніше і на щабель вище по розвитку багатьох відвідувачів цієї нічліжки. Його погляд досі тверезий і чіткий. Він може з точністю дати характеристику кожному постояльцеві, хоча йому все одно на біль і муки сусідів.
Бубнов після прийняття такої важкої життєвої ситуації починає вважати, що справжній характер проявляється тільки тоді, коли людина втрачає все у своєму житті. Але незважаючи на все це, він залишається циніком і не хоче боротися за нормальне існування. Образ цієї людини змушує нас замислитися про те, що в будь-якій ситуації необхідно бути людиною і не губитися, а йти вперед, назустріч до кращого майбутнього.
Варіант 2
В той час, як Горький написав п’єсу «На дні», багато людей з різних причин опускалися на дно життя. У них не було житла, дому, сім’ї. У той же самий час існували і інші люди, що прагнуть з усього витягти вигоду. Ці підприємливі ділки злегка облаштовували підвали, закинуті будинки, і влаштовували там нічліжки для бездомних босяків. Такі нічліжки нагадували більше притони, де знаходили притулок ізгої суспільства, злочинці, повії, п’яниці, і тому подібний непотріб.
Одним з таких відщепенців і був картузник Бубнов, другорядний герой із п’єси Горького, мешканець нічліжки Костылевых. Бубнов колись був нормальною людиною, досить заможним. Він був власником фарбувальної майстерні, мав будинок, дружину. Після того, як його дружина зв’язалася з майстром з їх красильни, Бубнов спочатку кулаками доводив свою правоту. Але після того, як справа трохи не дійшла до смертовбивства, він пустив на самоплив. Спочатку він ще намагався якось влаштуватися в житті, працював в якійсь компанії. Але коли допустив відчутну розтрату, йому залишився один лише шлях, на дно. Так Бубнов опинився в нічліжці у Костылевых.
Бубнов далеко не дурна людина, він розумно мислить, але вже давно до всього ставиться скептично. У нього зникли всі мрії та прагнення, Бубнов просто пливе за течією життя, так як впевнений у тому, що він – жертва обставин, таким був визначений його життєвий шлях. Він нічого не хоче міняти в цьому житті, йому так зручніше. Насправді, це прямолінійний і чесна людина, у своєму розвитку стоїть на щабель вище деяких мешканців цього кубла. Він може дати яскраву і точну характеристику кожному з постояльців, йому добре відомі їхні звичаї і звички. Разом з цим, Бубнов байдужий і цинічний, йому чуже співчуття і чеснота, йому глибоко плювати на біль і муки ближніх.
Бубнов переконаний, що істинна сутність людини проявляється тільки тоді, коли людина позбавляється всього. На його думку, як не прикрашай, нічого не доб’єшся. А потім настане час, коли з людини злетить все напускне, і без прикрас людина залишиться просто худобою.
Може бути, до такого похмурого і скептичному ставленню до життя, його підштовхнула зрада дружини, може, щось інше. Факт той, що він став фаталістом і циніком.
Мабуть, завжди треба знаходити в собі сили для подальшої боротьби, і не уподібнюватися сміття, що пливе за течією.
Твір про Бубнова
Будь-персонаж кожного літературного твору викликає до себе певне ставлення з боку читача. По кожному героєві можна скласти певний портрет і зробити відповідні висновки. Точно також не складе особливої складності визначити характеристику героя твору М. Горького «На дні». Автор яскраво і наочно демонструє читачеві картину побуту в конкретній життєвій ситуації. У п’єсі йдеться про людей, які виявилися викинутими за борт життя. Нинішнє місце їх перебування – підвал Костильова. Тут знайшли притулок люди різних верств, професій і звань – від робітників і селян до заїжджих акторів і дворян.
Всіх їх об’єднує одне – відсутність життєвих перспектив і беззастережне прийняття свого жалюгідного існування. Серед них Бубнов займає особливе місце. У своїх поглядах на життя, він не самотній: його точку зору поділяє Барон. В той же час йому доводиться стикатися і з протилежними думками в особі Луки і Сатину. Які ж погляди і переконання Бубнова? Головна його ідея – це неможливість людини піти проти обставин і пересилити волю долі. На його думку, ситуацію не можна подолати. Якщо вже так написано на роду, то залишається лише один шлях – смиренність. Він не зробив жодної спроби зробити своє життя краще. У 45 років він вважає, що його життя скінчилося, і тут, на цьому самому місці очікує останній час його життя. В своїй правоті він переконаний остаточно, і ніхто не в силах переконати його. Автор характеризує Бубнова як людини байдужого і цинічного. Особливо яскраво це видно в епізодах з Анною: перший – де на прохання жінки не шуміти Бубнов цинічно зауважує, що «шум – не перешкода смерті», другий – коли Ганна помирає, і герой не відчуває ні краплі жалю, байдуже відгукуючись про неї.
Бубнову не знайоме таке почуття, як співчуття. Він не здатний надати моральну підтримку ближнього, виявити щире співчуття. Брехня він виправдовує і брехунів не засуджує. Герой знає ціну всім, хто присутній в нічліжці, і анітрохи не приховує свого ставлення до кожного з них.
З іншого боку, попри всі свої недоліки, Бубнов має власну сумну історію, яка привела його до такого життя. До всього іншого, він ще і мрійник – нерідко він вдається до фантазій про те, що б він робив і ким би став, якби раптом розбагатів. А історія його полягає в тому, що раніше він був господарем однієї невеликої майстерні. Незабаром він дізнався про зраду дружини з його помічником. Спочатку він хотів провчити її, але все ж відмовився від помсти і покинув ненависний будинок.
На мій погляд, Бубнов являє собою складного, неоднозначного персонажа, і читач сам вибирає, як до нього ставитися. Одні почнуть відчувати до нього жалість, інші поспішать засудити. І оскільки, головний герой твору викликає неоднозначні почуття, ставитися до нього суворо позитивно або строго негативно просто неможливо. Йому дійсно можна поспівчувати, а що-то в його характері, словах і вчинках не прийняти і навіть засудити.
