Станове самоврядування
Після отримання цієї грамоти дворянин перетворився на основного агента уряду на місцях. Він відповідав за набір солдатів, збір всіх необхідних податків з селян, стежив за громадською моральністю, виконував інші владні функції і повноваження.
Станове самоврядування вважалося особливим привілеєм. При цьому держава до нього ставиться двояко. Наприклад, штучно підтримувалася його розрізненість. Так, до початку XX століття в принципі не існувало загальноросійського об’єднання для цього стану.
Законопроект, підписаний Катериною II, призвів до утворення величезної прірви між дворянами і народом. Все це стало апогеєм їх могутності, після чого вище дворянство стало перетворюватися в дозвільний клас, відсторонюючись і від політичного життя, а нижче дворянство повільно, але вірно розорялося.
