Кандидатська дисертація
В 1936 р. відбувся успішний захист кандидатської дисертації. Основними її положеннями, які виносяться на обговорення, були наступні:
- волога при сушінні переміщується не лише по градієнту вологості, але і по градієнту температури;
- термодифузія в пористих тілах протікає в основному в вигляді молекулярного руху пара, причина того – різна швидкість молекул теплих і холодних ділянок матеріалу;
- з-за зміни капілярного тиску волога переміщається від більш нагрітих шарів до менш нагрітих;
- існує ефект «защемленого» повітря, який проштовхує рідина у вищевказаному напрямку.
Олексій Ликов ввів також термоградиентный коефіцієнт, що характеризує величину перепаду вологовмісту в залежності від градієнта температури. Значимість цієї роботи була подібна до такої при відкритті ефекту Соре (термодифузія в газах і розчинах). Явище термовлагопроводности отримало назву за прізвищем свого першовідкривача. Відкриття цього процесу було висвітлено на засіданні Лондонського королівського суспільства.
На основі даного явища вченим було обґрунтовано розтріскування матеріалів при їх сушінні, а також введено критерій тріщиноутворення. Завдяки розробленим методикам стало можливим отримання промислових матеріалів більш високої якості.
