Історія розвитку
Перші спроби культивування рослинних тканин робилися німецькими вченими на рубежі XIX-XX ст. Незважаючи на те, що вони виявилися невдалими, був сформульований ряд ідей, які підтвердились у подальшому.
У 1922 р. В. Роббінс і Ст. Котте, незалежно один від одного, змогли виростити кінчики коренів кукурудзи і томатів на штучної живильному середовищі. Детальне опрацювання техніки культури клітин і тканин почалася в 30-х роках XX в. Р. Готре і Ф. Уайт довели, що при періодичній пересадки тканинних культур у свіже живильне середовище вони можуть зростати необмежено довго.
До 1959 р. в лабораторних умовах вирощувалося вже 142 види рослин. У другій половині XX ст. почалося також використання диспергованих (роз’єднаних) клітин.
Типи досліджуваного матеріалу
Розрізняють 2 основних види культур тканин рослин:
- Одержувані без руйнування і зберігають характерні особливості, властиві живому організму.
- Отримані в результаті розщеплення (хімічного, ферментативного або механічного) з первинної тканини. Можуть формуватися з однієї або декількох клітинних культур.
За способом вирощування виділяють наступні методи:
- на «кормящем шарі», при якому речовина, що стимулює ріст тканин, виділяють діляться клітини того ж виду рослин;
- з використанням тканини-«няньки», яка знаходиться поруч з культивованими клітинами;
- застосування живильного середовища від відокремленої ділиться клітинної групи;
- вирощування окремих одиничних клітин в микрокапле, насиченою за складом.
Культивування з окремих клітин пов’язане з певними труднощами. Для того щоб штучно «змусити» їх ділитися, вони повинні отримувати сигнал від сусідніх, активно функціонуючих клітин.
Одним з основних видів тканин для фізіологічних досліджень служать калюсні, що виникають при несприятливих зовнішніх факторах (зазвичай при механічному травмуванні). Вони володіють здатністю до втрати специфічних характеристик, притаманних вихідної тканини. У результаті клітини калюсу починають активно ділитися і утворюються частини рослини.
