Багато тисяч років тому люди вірили в те, що наша Земля тримається на трьох слонах. По всьому світу ходили легенди про китів, про величезних черепах, на яких спочиває наш світ. Нікому і в голову не могло прийти, що насправді наша планета являє собою кулю, а не плоский млинець. Давайте зануримося в дивовижну історію наукових відкриттів і розвіємо всі казки про плоскої Землі.
Аргументи і факти
Стародавні цивілізації вважали, що ми є центром світобудови. Не заперечувався і факт існування головної осі та асиметрії у верхній і нижній частині нашої землі, тобто передбачалося, що ми живемо на плоскій тарілці. Цей “млинець” повинна була утримувати від падіння якась опора. З цієї причини виникло питання: “А на чому тримається земля?”. У міфології древніх людей вважалося, що наша земля спочиває на трьох велетенських китах або черепахах, які плавають в океані.
Пройшли тисячоліття, зробилося багато наукових відкриттів, проте до цих пір є люди, які вірять в те, що Земля плоска. Їх називають “плоскоземельцами”. Вони стверджують, що NASA підробляють всі факти, пов’язані з космосом. Головним аргументом на користь “площині” землі у них є так звана “лінія горизонту”. Дійсно, якщо сфотографувати горизонт, то на фотографії виявиться абсолютно рівна лінія.
Однак цьому є наукове пояснення: видимий горизонт розташований нижче математичного, тому з-за рефракції світлового променя (промені світла приземляються до поверхні) спостерігач починає бачити далеко за лінією математичного променя. Простими словами, лінія горизонту залежить від висоти огляду. Чим вище стоїть спостерігач, тим більше буде згинатися і закруглятися ця лінія. Зверніть увагу, коли ви летите в літаку, лінія горизонту являє собою правильну окружність.
Космогонічна міфологія
Як влаштований наш світ? Чому день змінює ніч? Звідки зірки? На чому тримається земля? Цими питаннями задавалися ще в Стародавньому Єгипті і Вавилоні, але лише в V столітті вчені Стародавньої Греції серйозно почали вивчати астрономію. Піфагор першим здогадався, що земля має сферичну форму. Його учні – Аристотель, Парменід і Платон, – розвинули цю теорію, яка пізніше отримала назву “геоцентрична”. Вважалося що наша Земля є центром Всесвіту, а інші небесні тіла обертаються навколо її осі. Багато століть саме ця теорія була загальноприйнятою, поки в III столітті до н. е. давньогрецький вчений Аристарх не зробив припущення про те, що в центрі всесвіту стоїть не Земля, а Сонце.
Однак його ідеї були сприйняті всерйоз і розвинені належним чином. У II столітті до н. е. у Стародавній Греції астрономія плавно перейшла в астрологію, релігійні догматизмы і навіть містицизм стали переважати над раціоналізмом. Настав загальний криза науки, і тоді вже нікого не хвилювало, на чому тримається земля. Були інші справи і турботи.
Геліоцентрична система
У IX-XII століттях відбувається розквіт наук в країнах Сходу. Серед всіх ісламських держав виділяється Газневидское і Караханидское (державні утворення на території сучасного Узбекистану), в яких жили і творили великі вчені. Саме тут були зосереджені найкращі медресе (школи), де вивчалися такі науки, як математика, астрономія, медицина і філософія. Практично всі математичні формули і розрахунки були виведені східними вченими. Приміром, у X столітті знаменитий Омар Хайям зі своїми однодумцями вже вирішували завдання третього ступеня, тоді як у Європі розквітала свята інквізиція.
Самий відомий астроном і правитель Улугбек побудував на початку XV століття найбільшу обсерваторію в одному з Самаркандських медресе. Він запросив туди всіх ісламських математиків і астрономів. Їх наукові праці з точними розрахунками стали поворотним моментом в історії вивчення астрономії. Завдяки цим відкриттям про геліоцентричну будову світу, в Європейських країнах почали зароджуватися науки, в основі яких досі лежать трактати Мірзо Улугбека і його сучасників.
Казка “На чому тримається Земля?”
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться. Давним-давно наша Земля трималась на Черепасі, а та лежала на спинах трьох Слонів, які в свою чергу стояли на величезному Киті. А Кіт ось вже мільйони років плавав у безмежному Світовому океані. Зібралися якось раз вчені чоловіки і подумали: “Ах, якщо адже Киту, Черепасі і Слонам набридне тримати нашу Землю, адже ми всі потонемо в океані!” І тоді вони вирішили поговорити з Тваринами:
– Чи Не важко вам, дорогі наші Кіт, Черепаха і Слони, тримати Землю?
На що ті відповіли:
– Чесне слово, поки живі Слони, поки живий Кіт і поки жива Черепаха, ваша Земля в безпеці! Ми будемо тримати її довіку!
Проте вчені чоловіки не повірили їм і вирішили прив’язати нашу Землю так, щоб вона не впала в океан. Взяли вони цвяхи та приколотили Землю до панцира Черепахи, взяли вони чавунні ланцюга і прикували Слонів, щоб ті не втекли в цирк, якщо набридне тримати нас. А потім і зовсім взяли тугі мотузки і прив’язали Кита. Розсердилися тварини і зарычали: “Чесне слово, Кіт сильніше морських канатів, чесне слово, Черепаха міцніше залізних цвяхів, чесне слово, Слони міцніше будь-яких ланцюгів!”. Вони зруйнували свої кайдани й попливли в океан. Ох, як злякалися наші вчені чоловіки! Але раптом дивляться, нікуди Земля не падає, так і висить у повітрі. “На чому ж тримається Земля?” – подумали вони. І досі не можуть зрозуміти що лише на Чесному Слові тримається.
Про науку – дітям
Діти – це найбільш цікаві чоловічки, тому вже з малих років вони з усією допитливістю починають шукати відповіді на свої питання. Станьте помічниками в їх нелегкій справі і розкажіть їм про те, як влаштований наш світ. Необов’язково починати з найважчих наук, для початку можна прочитати їм казку чи розповідь “На чому тримається Земля”.
Як рекомендують психологи, дітям не варто брехати, і тому краще відразу попередити їх, що це все легенди і казки. А насправді існує сила всесвітнього тяжіння, яка була відкрита великим англійським вченим Ісааком Ньютоном. Саме завдяки силам тяжіння, космічні тіла не падають і обертаються, кожен – на своєму місці.
Закон всесвітнього тяжіння
Маленькому почемучке може стати цікаво, чому предмети падають вниз, а не відлітають, наприклад, наверх. Так ось відповідь дуже проста: гравітація. Кожне тіло має силу, яка притягує до себе інші тіла. Однак ця сила залежить від маси предмета, тому ми, люди, не притягуємо до себе інших людей з такою ж великою силою, як це робить наша планета Земля. Завдяки силі гравітації всі предмети “падають”, тобто притягаються до її центру. А тому що Земля має форму кулі, нам здається, що всі тіла просто падають вниз.
