Раціоналістична школа
Період розвитку – 1885-1920 роки. Відомі активісти – Фредерік Тейлор, Френк та Ліліан Гілбрет. Яскравими були новаторами Генрі Гант, Гаррінгтон Емерсон і Генрі Форд. База методології – заміри елементів трудового процесу, логічний аналіз елементів. Проводився хронометраж операційних рухів. Розроблялися виробничі норми. Оптимізувався режим роботи. Пропонувалися нові форми і системи оплати.
Школа адміністративного розвитку
Роки діяльності – 1920-1950. Представники – Анрі Файоль, Джеймс Муні і Макс Вебер. Основний акцент в діяльності стосувався досліджень в області визначення застосовних для всіх систем принципів управління. Маючи великий досвід практичного управління виробництвами, розглядали прогресивні для того часу організаційні структури і моделі контролю виробництв.
