Школа людських відносин
Активно розвивалася в 1930-1950-х роках, трансформуючись пізніше відомі і зараз підходи до наукової організації управлінської праці. Мері Паркер, Елтон Мейо і Абрахам Маслоу. Основний акцент робився на вивченні впливу людського фактору, який вважали основним елементом ефективної організації. Проводився аналіз механізмів мотивації працівників. Вивчалися поведінкові стратегії працівників в організації.
У другій половині 20 століття виникають більш сучасні течії – школа наукового управління, теорія “7-S”, теорія “Z” та ін. З висоти даних доктрини наукова організація праці – це постійний процес вдосконалення всіх ланок виробничого ланцюга.
Розвиток у вітчизняному виробництві
Хронологічно наукові основи вітчизняних підприємств базувалися на таких ключових етапах:
- Розробка принципів взаємозамінності при виробництві зброї, розроблені графом Р. В. Шуваловим в 1761 році на Тульському збройовому заводі.
- Створення системи навчання “механічним мастерствам” в 1868 році, отримала назву “російської системи”. При цьому відбулося розділення навчальних майстернях і заводських. Спочатку проводилося теоретичне навчання з практичними елементами. Потім отримані навички закріплювалися в реальному виробництві.
- У період 1921-1927 років впроваджувалися функціональні та комбіновані (лінійно-функціональні) структури управління. Створювалися нові функціональні відділи управління підприємствами: статистики, нормування, раціоналізації, планові, відділи технічного контролю та ін
- На початку 30-х років професор В. М. Іоффе розробив першу класифікацію робочих рухів, що дало можливість створення системи виробничих нормативів.
- У період другої світової війни активно розвивалися потокові методи виробництва, оперативне планування та диспетчеризація, прогресивні методи організації (добові та годинні графіки для підрозділів).
- У післявоєнний період стрімко розвивалася область модернізації виробничої інфраструктури, розроблення галузевих систем АСУ і автоматизованих робочих місць (АРМ).
- Надалі відбувається інтеграція інформаційних технологій і виробництва, що створює гнучку виробничу середу.
