Зустріч з Плюшкіним
У творі Миколи Васильовича Гоголя «Мертві душі» у 6-ій главі головний герой приїжджає в маєток Степана Плюшкіна. Автор каже, що раніше йому було цікаво вивчати незнайоме місце і його господарів. На цей раз він приїжджає байдуже. При цьому письменник детально описує все, що бачить персонаж.
Всі сільські будови були старими: даху протягали, вікна без скла. Потім Чичиков побачив дві сільські церкви, які були порожніми і истрепавшимися. Слідом показується панський будинок. Зовні він старий, потерпілий негоду. Відкритими були лише два вікна, а решта – заставлені або забиті дошками. У тексті ми дізнаємося, що всередині був страшний безлад, відчувається холод, наче з погреба. Відомо, що будинок є відображенням свого господаря. З опису маєтку випливає, що Плюшкін – чоловік старий, що доводять і його слова про сьомому десятку. Крім цього, Гоголь розповідає нам про скупість поміщика. Він збирає абсолютно все, що бачить, і складає в одну купу. В дорозі до Плюшкіну Чичиков дізнався про прізвисько «залатаний». Одним словом народ описав зовнішність поміщика і всього його господарства.
На перший погляд він виглядає вбогим жалюгідним, але головний персонаж знає про те, що у цієї людини більше тисячі душ. Це був худорлявий дідусь з виступаючим вперед підборіддям. У нього маленькі вічка і високо виросли брови. Погляд здається підозрілим і неспокійним. Одягнений в засмальцьовані і рвані речі. Також, ми дізнаємося про його минуле. Виявилося, що він різко змінився після смерті його дружини.
Коли Чичиков все-таки вирішив заговорити про угоду, поміщик показав нам свою душу. Він дорікає селян абсолютно у всьому, а також, не довіряє їм. Щороку від нього тікають люди. В коморах у Плюшкіна гниє багато продовольства, якого він нікому не дає. Він вважає, що селяни ненажерливі. Ходить до них, щоб під виглядом турботи наїстися. Крім цього, він лицемірний, що доводять його слова про свою добродушність.
Поема полягає не тільки в покупці душ померлих селян, але і в тому, щоб читач побачив душі цих людей. Кожен з них вже мертвий душевно. На прикладі Плюшкіна Гоголь показує скупість, негостеприимность, дріб’язковість, нікчемо, лицемірство і жадібність. Поміщик навіть рідним дітям, які потребують його допомоги, не дав ніяких грошей, маючи при цьому величезні запаси. З такими людьми неможливо знайти спільну мову. Він готовий віддати навіть те, чого вже немає, заради однієї лише наживи.
9 клас по літературі
