“Капітанська дочка” – повість Олександра Сергійовича Пушкіна, яка повністю присвячена селянському повстанню 1773-1774 року. Хоч дії оповідання відбуваються у вигаданому світі, сюжет заснований на реальних історичних подіях.
Омелян Пугачов – важлива дійова особа і ватажок селянського повстання. Історичні стереотипи характеризують його як розбійника, безжального вбивцю та грабіжника, а також громадського злочинця. Однак не можна забувати про те, що сам по собі він був дуже харизматичною людиною, який зумів залучити на свою сторону величезна кількість населення Російської імперії. Пушкін у творі підкреслює такі його якості, як розум, розсудливість, кмітливість і кмітливість. Крім того, своїми діями він неодноразово демонстрував свою мудрість і виступав в ролі розважливого ватажка.
Він був не перебірливий щодо дворян. Такі хороші люди, як Миронов, його дружина та інші підлеглі були страчені, хоча вони чудово ставилися до своїм кріпаком. Будь дворянин і поміщик автоматично ставав його заклятим ворогом, і не важливо, хороший він чи поганий. Пугачов був щиро вірний своїм ідеалам і розправлявся з кожним, хто порушував свободу селянського люду.
Пугачов ніколи не забував про тих людей, які проявляли доброту по відношенню до нього. Гриньов, який під час сніжної хуртовини подарував йому свій заячий кожух і чарку горілки, отримав милосердя Пугачова та допомога по звільненні Марії Миронової, коли та опинилася в руках Швабрина.
Можна зробити такий висновок, що глава повстання був не таким вже й поганим людиною. Він був простим козаком, який наважився стати на захист простого селянства. Крім того, Гриньов сам відзначав те, що Пугачов мав “чудову” зовнішність. У відношенні своїх підлеглих він дотримувався демократії і вів себе як “добрий цар-батюшка”. Він не карав тих, хто сперечався з його думкою, а обмірковував його.
Себе він асоціював з орлом, який кожен день “п’є живу кров”. Вся його життя, хоч і коротка, була подібна до життя орла.
Автор чином Пугачова, намагався показати образ звичайного, простого російського людини з широкою душею. Олександр Сергійович захоплювався його мудрістю, хоробрістю і силою, проте не поділяв його методів вирішення конфлікту. Він був активним прихильником реформ і вважав, що насильство не є вирішенням проблеми.
Твір на тему Пугачов
Твір «Капітанська дочка» цікавить читацьку аудиторію неспроста, так як на тлі повстання Пугачова показана історія стосунків двох закоханих молодих людей. Автор з усією прямотою зобразив нам образ людини, який керував бунтом селян. Яким же він постає перед нами?
З перших сторінок ми бачимо, що Пушкін відображає його жорсткість, не приховуючи самих мерзостных сцен. Епізоди, де зображена смерть невинних людей, викликають у нас злість, огида до нього. Саме за його помилку гинули люди. І винні вони були тим, що опинилися на його шляху.
Так, можна сказати, що Пугачов – нестерпний нелюд. Однак, він ще справляє на нас приємне враження. Спільно із Гриневым в жорсткому розбійника ми виявляємо частинки доброти. Саме співчуттям і добрим ставленням Пугачова до Гриневу і Маше можна пояснити його розташування до люблячої парі. До того ж, якщо послухати його промови, звернені до селян, то видно, що він хотів звільнити їх від важкої долі. Адже не тільки втікачі каторжани йшли за ватажком, але і звичайні прості люди, що бажали змінити своє життя на краще. З точки зору сподвижників Пугачова його нещадність була виправдана, бо дворянство вважалось джерелом усіх лих простого народу, а значить, їх потрібно було винищувати.
Так, що ж можна сказати про Пугачову? Звичайно ж, це був поміркований і компетентна людина, бо тільки така персона, як він, може повести за собою маси. Пугачов може співчувати, у нього чудова пам’ять на добрі вчинки. Згадаємо момент, коли молодий дворянин позичив незнайомому дядькові свій кожух. І адже це подарунок зіграв вирішальну роль у долі Петра. Співчуття, яке проявив Пугачов, виявляє в ньому позитивні риси. Природно, це дає йому виправдання у скоєнні злочинів, але вносить хороший штрих до його образу. Пушкін не оцінює його особистість з тільки однієї сторони. Він просто показує його у всьому різноманітті. У творі багато моментів, коли нам не подобається Пугачов, але і є також епізоди, коли приходимо в захват від його вчинків. Злодійство і великодушність, добросердя, ненависть і співчуття. Все це поєднано в характері Пугачова. Він і його соратники отримують по заслугах, а молодого дворянина прощає государиня.
