Радянська смута
До влади прийшов тимчасовий уряд, сформований з представників різних партій. Змучене війною населення брало революційні погляди. З-за кордону повернулися представники екстремістських і терористичних організацій, які раніше перебували в підпіллі.
Однією з таких була «Марксистська угруповання комуністів-більшовиків», очолювана Володимиром Ульяновим (Леніним). Вони зухвало захопили владу в Петербурзі. Зайняли, практично без єдиного пострілу, Зимовий палац, де знаходився тимчасовий уряд, і заарештували його членів.
Громадянська війна
З 1917 по 1920 рік в країні йшла Громадянська війна. В результаті перемогли більшовики. З 1920 року вони починають будувати лежить в руїнах країні «суспільство щастя» – комунізм. Ця ідеологія стане головним для Радянського періоду історії Росії.
Ленін робить рішучий крок і впроваджує нову економічну політику (НЕП), яка дозволила державі перетворитися за пару років – з’явилися продукти, одяг і навіть предмети розкоші. Це дратувало кардинальних більшовиків.
Після смерті Леніна в 1924 році влада все рішучіше захоплює Йосип Джугашвілі, відомий більше під псевдонімом Сталін (1924-1953). Він взяв під контроль таємну поліцію ЧК. Затіяв низку гучних процесів проти практично всіх лідерів більшовиків, які керували революцією. З 1929 року повністю контролює країну. Знищує кулаков, захоплює землі і створює колгоспи.
На епоху Сталіна випала II Велика Вітчизняна війна (1941-1945) . Ця одна з найчорніших сторінок цього періоду в історії Росії.
В результаті недовгої боротьби за владу, після ліквідації міністра державної безпеки Лаврентія Берії в 1953 році до влади приходить прагматик Микита Хрущов. Він був суперечливим керівником – пропонував засіяти поля кукурудзою, на засіданні Ради Безпеки ООН стукав черевиком по трибуні; однак при ньому був запущений перший супутник, а також здійснив перший у світі політ в космічний простір космонавт Гагарін. Перший з радянських керівників відвідав Америку. При ньому відбулася «хрущовська відлига», яка дозволила ліберальні погляди в мистецтві. Він обіцяв знищити і закопати в землю Америку, і він же, у хвилини просвітління, вирішив позбутися панування партійної номенклатури. За що і був цією самою номенклатурою усунений від влади у 1964 році.
Кермо влади країною взяла в свої руки група змовників на чолі з Леонідом Брежнєвим (1964-1982). Роки його правління прийнято називати епохою застою. Тривала конфронтація із Заходом. Холодна війна то набирала обертів, то спадала. Економіка була орієнтована на продаж сировинних товарів, що призвело її до кризи. Брежнєв помер в 1982 році.
Уряд висунув йому на зміну колишнього керівника служби безпеки впливового Юрія Андропова (1982-1984), а потім, після його смерті, ще одного літнього керівника Костянтина Черненко (1984-1985), який також невдовзі помер.
До влади прийшов більш молодий правитель – Михайло Горбачов (1985-1991), який енергійно взявся за справу. Швидко поміняв керівництво партії і держави і став проводити реформи. Був оголошений так званий курс на перебудову суспільного і державного життя країни.
Ліберальні реформи Горбачова викликали незадоволення консервативних кіл. У 1991 році вони задумали вчинити переворот. Однак путч зазнав поразки, т. до змовники не мали будь-якого плану дій по зміні життя країни в кращу сторону. Тим не менш переворот фактично залишив країну без уряду, чим скористалися сміливці голови національних республік – відокремилися і отримали незалежність від Росії.
Парадокс в тому, що повернувся з тріумфом в Москву Горбачов залишився президентом колишнього Союзу, а новим президентом Росії став Борис Єльцин (1991-1999).
