Біографія Амет-Хан Султана добре відома всім історикам, які вивчають героїв війни проти фашистських загарбників. Це був видатний вітчизняний ас. За роки протистояння фашистським загарбникам двічі йому присуджується звання Героя Радянського Союзу.
Дитинство і юність
У біографії Амет-Хан Султана багато яскравих сторінок. Він з’явився на світ у 1920 році в невеликому містечку Алупці в Криму. У той час це була територія Таврійської губернії.
Сім’я Амет-Хан Султана належала до різних національностей. Його батько був вихідцем з Дагестану. Він належав до одного з корінних народів Північного Кавказу – лакцам. Мати Амет-Хана була кримською татаркою. Сьогодні льотчика вважають національним героєм і в Дагестані, і в Криму.
При цьому в самому паспорті у нього була вказана національність “татарин”. Дитину назвали на честь діда. У 1937 році герой нашої статті здобув початкову освіту, закінчивши сім класів, а після цього відправився в залізничне училище, розташоване в Сімферополі, паралельно почав відвідувати заняття в аероклубі, він його закінчив у 1938 році.
Перша важлива подія в біографії Амет-Хан Султана – надходження в льотне училище. При оформленні документів виник курйоз, його записали за звичаєм кримських татар, тобто спочатку його власне ім’я, а потім ім’я батька. З-за цього виникла плутанина: спочатку, саме батька багато вважали Героєм Радянського Союзу. Потім прикру помилку вдалося виправити.
Служба в армії
У 1939 році Султан вступив на службу в підрозділи РСЧА. На наступний рік він закінчив авіаційну школу імені М’ясникова, отримавши звання молодшого лейтенанта, його розподілили в авіаційний полк, що розташовувався в Одеському військовому окрузі. Сам полк дислокувався безпосередньо під Кишиневом.
На самому початку своєї льотної біографії Амет-Хан Султан освоював літаки І-15 і І-153. Коли почалася війна, він знаходився на території сучасної Молдови.
На фронтах війни
Перші в кар’єрі бойові вильоти герой нашої статті здійснив вже 22 червня. Молодший лейтенант на винищувачі І-153 відправився на розвідку, а потім штурмовку наступаючої армії. Восени він воював переважно в небі над Ростовом-на-Дону, а взимку 1942 року почав переучуватися на британські одномісні истребител “Харрикейны”.
У березні 1942 року авіаційний полк Султана перевели в Ярославль, де він увійшов до складу місцевих військ протиповітряної оборони. Тут відбулась його перша військова перемога.
31 травня військовий льотчик-ас-Султан витратив на “Харрикейне” весь бойовий запас. Тоді він пішов в атаку на фашистський винищувач “Юнкерс-88”. Завдав йому удар знизу лівою площиною. В результаті удару літак Султана застряг в загоревшемся ворожий винищувач, але льотчик зумів вчасно вибратися з кабіни і катапультуватися. Через короткий час льотчика викликали в Ярославль, в місцевий комітет по обороні. Там оцінили подвиг Амет-Хана Султана, нагородивши почесною грамотою та іменним годинником. Церемонія відбулася на Радянській площі при величезному скупченні народу, поруч на загальний огляд було виставлено літак “Юнкерс”.
Трохи пізніше за цей подвиг, здійснений у повітряному просторі над Ярославлем, льотчик-герой Амет-Хан Султан отримав орден Леніна. Це одна з бойових нагород вищої гідності. Кілька років тому в центрі міста відбулося урочисте відкриття пам’ятника, присвяченого цій видатній повітряної перемоги радянського аса.
Цікаво, що сам Султан був переконаний, що зробив помилку пілотування при атаці німецького бомбардувальника. Він переживав, що втратив літаків, в той час як багато льотчики руйнували ворожі машини, приземляючись зверху на противника, завдаючи непоправні пошкодження за допомогою шасі. Він стверджував, що це була помилка, якби він посадив свій літак зверху на “Юнкерс”, то, ймовірно, зумів би приземлитися на цілій машині.
Участь у Сталінградській битві
Влітку Амет-Хана передислокували під Воронеж. Спочатку він літав на літаку “Як-1”, а потім пересів на Як-7Б, на якому взяв участь у Сталінградській битві. До того часу льотчик вже встиг себе зарекомендувати визнаним асом, його включили до складу дев’ятого авіаційного полку винищувачів, який до того часу вже отримав право офіційною називатися гвардійським. Це була своєрідна еліта радянських льотчиків, яку спеціально створювали, щоб протидіяти німецьким асам.
Крім Султана, до складу дивізії увійшли кращі льотчики свого часу – Володимир Лавриненков, Іван Степаненко, Олексія Рязанов, які в майбутньому стали двічі Героями Радянського Союзу, а також Борис Єрьомін та Іван Борисов, які в майбутньому отримали це звання по одному разу.
В ході Сталінградської битви літак Амет-Хана був збитий, йому довелося вдруге в житті рятуватися за допомогою парашута.
Командир ескадрильї
У жовтні 1942 року Амет-Хан отримує посаду командира третьої ескадрильї в дев’ятому винищувальному гвардійському авіаційному полку. У його складі він бореться до самого кінця війни. У Султана була особлива тактика атаки противника з висоти. Командування настільки це цінувало, що герою нашої статті навіть дозволили зобразити на літаку фігуру орла.
Перенавчившись літати на “Аэрокобре”, Султан прийняв участь у визволенні Ростова-на-Дону, вів смертельно небезпечні повітряні бої на Кубані, звільняв Мелітополь, Таганрог, Крим. На самому початку 1944 року в дуеті з Іваном Борисовим він змусив сісти фашистський зв’язковий літак марки “Шторх”. Султанові вистачило всього кілька хвилин на знайомство з машиною, яку він бачив уперше, щоб відправитися в свій перший самостійний політ на “Шторхе”.
Депортація татар із Криму
У 1944 році Султан отримав відпустку, відправившись в який, став свідком однієї з найтрагічніших подій в житті народу своєї матері. Приїхавши в Алупку, він застав депортацію кримських татар, яка відбулася в травні 1944 року. Молодшого брата героя нашої статті заарештували працівники НКВС, він був засуджений військовим трибуналом, так як входив в допоміжну німецьку охоронну поліцію “Шуму”, був учасником військових злочинів у концтаборі “Червоний”.
Командир загону кримських партизан по імені Микола Дементьєв передавав ще одну історію про сім’ю Султана. Саме йому належало евакуювати рідних льотчика. Але сім’я відмовилася їхати з Криму, а після цього партизанський загін потрапив у засідку німців.
Драматична зустріч Амет-Хана зі своєю сім’єю описана в книзі Бути Бутаева, складеної на основі записи бесід з самим Султаном. Саме ця літературна версія стала основою для тверджень про те, що повітряний ас зміг звільнити батьків від депортації. Офіційних підтверджень цього не існує, ніяких документів немає. У дійсності при депортації кримських татар певну роль відігравало те, що жінка була заміжня за чоловіком іншої національності, як це було в сім’ї Султана. Такі сім’ї не підлягали депортації. За свої дії відповів тільки молодший брат героя нашої статті на ім’я Імран.
Закінчення війни
Повернувшись з відпустки, Султан пересів на сучасний для того часу винищувач “Ла-7”. На ньому він брав участь у боях у Східній Пруссії і при бомбардування Берліна.
Своє останнє повітряний бій він провів 29 квітня. Амет-Хан збив німецький “Фокке-Вульф 190” прямо над берлінським аеродромом “Темпльхоф”.
Всього за час війни льотчик-ас здійснив 603 бойових вильоти. 70 з них при цьому були спрямовані на штурмовку техніки і живої сили противника. Брав участь в 150 боях в повітрі, знищивши 30 фашистських літаків, ще 19 йому вдалося збити в складі групи.
У 1943 році він отримав звання Героя Радянського Союзу. На той момент він мав звання капітана. Ще одну медаль (Золота Зірка) він отримав вже після підписання капітуляції Німеччини, будучи вже майором гвардії, він служив помічником командира в тому ж полку.
Кар’єра після війни
Після війни Султан, як і всі льотчики-аси, відправився на навчання до академії в Моніно. Заняття давалися йому важко, свою роль зіграла відсутність освіти. У підсумку він звернувся до командування з проханням відрахувати його з академії, так як він все одно не встигає за навчальною програмою. Рапорт був задоволений, у квітні Султана звільнили в запас.
Але життя без неба він вже не уявляв, усіма силами намагався повернутися до цієї професії. Це йому ніяк не вдавалося, тому герой нашої статті впав у депресію, почав зловживати алкоголем. Тільки допомога і підтримка бойових друзів допомогли йому вибратися, на початку 1947 року його прийняли у Льотно-дослідний інститут в Жуковському на посаду льотчика-випробувача.
За короткий час Султан став одним з кращих випробувачів. Вже в 1952 році отримав спеціальність першого класу. У 1949 році саме Султан разом з Ігорем Шелестом здійснив першу в Союзі автоматичну дозаправлення літака в повітрі. З 1951 року він почав відчувати авіаційні протикорабельні ракети “Комета”. Під час випробувань літак-снаряд не зміг відразу запуститися, однак Амет-Хан не став катапультуватися. Він успішно запустив двигун, перебуваючи вже біля самої землі, і врятував дослідну машину. За успішне проведення цих випробувань йому присвоїли Сталінську премію 2 ступеня.
Повітряний інцидент
Велика кількість польотів герой нашої статті виконав, щоб відпрацювати катапультування з літаків різного типу. У 1958 році під час чергового такого польоту на літаку “Міг-15” вибухнув пороховий патрон у катапульти. З-за цього пробило паливний бак, обидві кабіни залило пальним, з’явилася реальна загроза пожежі.
Льотчик-випробувач Головін не встиг покинути літак з-за пошкодження катапультового крісла. У критичній ситуації Султан вирішив саджати літак, він виконав маневр бездоганно і врятував життя товариша.
Громадська діяльність
Султан завжди переживав за народ своєї матері. У 1956 році він в числі колишніх радянських і партійних працівників Кримської АРСР підписав звернення, в якому йшлося про реабілітацію кримських татар. Воно було направлено до ЦК КПУ. Але тоді ні до яких результатів це не призвело.
У 1961 році Амет-Хан отримав звання заслуженого льотчика-випробувача. Всього за час роботи в інституті він освоїв більше сотні різних літальних апаратів, провів у повітрі більше чотирьох тисяч годин. Весь цей час жив в Жуковському.
У 1971 році загинув при виконанні чергового випробувального польоту на “Ту-16”, який використовувався для випробування новітнього реактивного двигуна. Йому було 50 років.
Пам’ять про героя
Пам’ять про героя зберігається у багатьох містах Росії і колишнього СРСР. У Махачкалі на проспекті Амет-Хана Султана встановлено його погруддя з бронзи. Аналогічний можна побачити і в Алупці. Пам’ятник льотчику-асу встановлений в дагестанському селі Вапі.
Є в Алупці музей Амет-Хана Султана. Він був відкритий у 1993 році. У ньому працює постійна експозиція, присвячена його біографії. Зберігається багато спогадів героїв війни, архівні документи, серед експонатів макети повітряних суден часів Великої Вітчизняної війни, зокрема “Ла-5”, на якому він воював. Цей літак був подарований музею після завершення зйомок картини “Хайтарма”. “Ла-5” – гордість музею.
Залишився слід і в кінематографі. Фільм про Амет-Хана Султана режисера Ахтема Сейтаблаєва вийшов у 2013 році. Він присвячений долю льотчика.
