Для Мцирі (героя Лермонтова) все життя, я думаю, що це – свобода. Для нього вона головна.
З самого раннього дитинства він потрапив майже в полон – у монастир. Там ще суворіше. Там немає навколо ув’язнених або бранців, які теж прагнуть вирватися назад на волю. Не з ким будувати плани втечі, не з ким поговорити про те, що для тебе важливо. І немає, з іншого боку, ворогів. Лагідних ченців важко ненавидіти! З ними волелюбний Мцирі не міг поговорити про свободу, адже вони просто його не розуміли. Монахи самі відмовляються від волі, самі приходять на постриг. Для них важко жити в світі… Зовсім інша справа юний Мцирі.
У поемі показано, як він завжди милувався дикою природою. Дивився з захоплення на високі гори, на вільні хмари, вдихав запахи волі. Він мріяв про неї і бачив сни. У нього був варіант змиритися, забути про свою мрію, але для нього це було абсолютно не можливо.
Заради цієї свободи він втік з монастиря, він зрадив людей, які врятували йому життя і, в принципі, бажали йому завжди тільки добра. Він ризикнув своїм життям… Хоча і не вмів користуватися цією свободою. Так, у прагненні до неї він заблукав у лісі, изголодал, був поранений хижаком. Його схвилював образ прекрасної дівчини, але красуня не стала його метою. І в підсумку, на жаль, він так знесилили, що його знову рятували ті ж ченці. Невдало на цей раз. Але перед смертю він був щасливий з-за тих недовгих вільних днів.
Ось тому я вважаю, що головним в житті, дорожче самого життя для Мцирі була воля. Не любов (вона лише почала зароджуватися в його серці), не багатство (зовсім немає), не безпеку, не відома, не Батьківщина… Мцирі дуже романтичний герой, але не в рожевому світлі закоханості, а в світлі любові до свободи. Справжній герой! От тільки він був німого не готовий до того, щоб перенести цю саму волю. Однак він так довго до неї прагнув, так чекав, що вона стала його пристрастю – засліпила. Ось він і не бачив небезпеки… Так з будь мрією потрібно бути дуже акуратним.
Твір Мцирі Сенс життя
З початку твору Мцирі звертається до старого, який прожив багато років і бачив він багато чого і адже молодий чоловік, теж міг пізнати всю цю життя, але не дано, він в’язень, його доля вирішена.
У його словах – образа, гіркота до того, хто і несвідомо, але позбавляє його життя, і це розуміння дається героєві не просто. Адже його думки відбуваються тоді, коли він при смерті, і йому вже не доведеться зазнати, що таке життя.
Але що значить вона для самого молодої людини?
І для того, щоб дати відповідь на це питання, потрібно розглянути спочатку, як складено даний твір. Воно поділене на дві різні частини. Перша частина займає лише сторінку, розповідаючи про долю даного персонажа і монастирі. Друга частина насичена подіями того, як він тікає з даного місця перебування.
Тим самим автор виділяє головну ідею: життя молодої людини в монастирі не вважається зовсім, це просто фізіологічне буття. Про це не треба багато розповідати, оскільки воно не має фарб, воно не цікаво. Молодий чоловік і сам усвідомлює, що не живе, а існує.
У монастирі люди не мають будь-яких цілей, мрій, тут немає якихось почуттів, тут немає навіть сонечка і тепла. Тому Мцирі біжить звідти, біжить, бажаючи знайти для себе своє «я».
Справжня життя молодої людини закінчилася тоді, коли він, будучи зовсім крихітним, потрапив з рідного місця в монастир, і потім, знову почалася, коли втік з нього. Всього три дні. Три дня свободи, і про це йдеться в творі. Бути на волі, ось його мрія, ось його бажання! Він хоче повернутися до себе на батьківщину, він хоче дихати вільно і привільно – ось ця його справжнє життя!
Але це життя не може бути без ризиків і тут відбувається вічна боротьба, – це проявляється тоді, коли молода людина виходить зі стін монастиря. Він біжить з того місця, де так довго пробув, біжить, до волі своєї і це робить тоді, коли йде сильний дощ. Дощ з грозою.
8 клас
