Згадка про сирі
Мало хто вживає слово “сочень”, хоча до початку 70-х років вона існувала в побуті, і навіть в прейскуранті кондитерських того часу значилося саме “сочень”. Однак потім старо-російське слово замінилося на розмовне “сочник”. Вимушені реагувати на дилему “сочень” або “сочник” і як правильно говорити словники стали згадувати розмовний варіант “сочник”. Однак при цьому робилася ремарка: вживається в розмовній мові.
Минуло ще якийсь час, і слово “сочень” практично зникло з лексикону, а “сочник” поки не знайшов певного юридичного статусу. І знову постало питання про те, як правильно: сочень або сочник.
У Ожегова в ранніх виданнях фігурує прісна корж з начинкою з ягід, сиру, каші і т. д., іменована “сочень”.
Однак зазначимо, що для переходу від “сочня” до “сочнику” необхідна форма “соченик”, але його немає в словниках різних авторів. Можна сказати, що така форма виникла стихійно.
Пізніше Ожегов під редакцією Шведової дає тлумачення сочня, принципово не відрізняється, проте з акцентом на коржику саме з сиром, сформованої у формі пиріжка. І тут ми вперше зустрічаємо ремарку, де сочень ідентифікований з сочником.
Однак слід враховувати кулінарний контекст: сочень з сиром і сочник є одним і тим же поняттям. Однак сочень у вигляді коржа і сочник – два різних поняття.
Таким чином, відповідь на питання, як правильно: сочень або сочник, буде пов’язаний з особливостями приготування даного виробу, а також з наявністю/відсутністю сирної начинки в ньому.
