Сухі знання не дадуть плодів
На уроці природознавства корисніше сходити на екскурсію в ліс, ніж переказувати глави підручника. Твір-опис, підготовка до якого проходить в осінньому парку, напевно пройде вдаліше, ніж словникова робота за партою в школі. Саме враження дають поштовх до жадобі пізнання, творчого початку.
Мислення починається з подиву!
Цю просту закономірність розкриває Василь Олександрович у своїй книзі “Серце віддаю дітям”.
Відривати процес виховання і освіти від реального життя так само безглуздо, як вчити плавати без води. Цим грішить сучасна освіта, адже зв’язок теорії і практики в навчанні абсолютно природна.
Щоб не перетворити дитину в сховище знань, комору істин, правил і формул, треба вчити його думати. Сама природа дитячої свідомості і дитячої пам’яті вимагає, щоб перед малюком ні на хвилину не закривався яскравий навколишній світ з його закономірностями.
Сухомлинський підкреслював значущість традицій народної педагогіки – вона інтуїтивна і мудра. Роль батька і матері у вихованні дитини – найважливіша. Ніщо не зрівняється з цінностями, щепленими в сім’ї, зі знаннями, отриманими з любов’ю і турботою.
Про школу Сухомлинський говорив, як про найважливішу щаблі у формуванні та розвитку дитини. Якщо на цьому етапі дитина зустріне несправедливість, черствість, байдужість, пізнавальний інтерес буде загублено, а довіра до дорослих відновити дуже складно.
