Царство Польське
Прийняття та проведення великих реформ збіглося з підйомом антиросійських виступів і руху за незалежність в польських володіннях Російської імперії. Олександр II сподівався вирішити накопичені протиріччя політикою компромісів і саме з цією метою 27 травня 1862 р. призначив намісником Царства Польського великого князя Костянтина Миколайовича. Це призначення припало на один із найбільш гострих періодів в історії російсько-польських відносин.
20 червня Костянтин прибув до Варшави, а на наступний день на нього було скоєно замах. Хоча постріл був зроблений в упор, князь відбувся лише легким пораненням. Однак це не відвернуло нового намісника від початкового наміру домовитися з поляками. Ряд їхніх вимог було виконано: на важливі пости вперше з 1830 року було дозволено призначати польських чиновників, пошта і контроль за шляхами сполучення були вилучені з підпорядкування загальноімперськими відомствам, а польська мова стала використовуватися у справах поточного управління.
Однак це не запобігло масштабне повстання. Великому князю довелося відновити військовий стан, почали діяти військово-польові суди. Однак знайти в собі сили для застосування більш суворих заходів Костянтин не зміг і попросив дати йому відставку.
