Щоб вивчення іноземної мови було успішним, необхідна певна система, методика навчання, яка дозволила б найбільш повно вирішити поставлені завдання. Ще двадцять-тридцять років тому основний час (понад 90 %) приділялося теорії. Студенти виконували письмові завдання, читали та перекладали тексти, вивчали нові слова та конструкції, але розвиток розмовних навичок займала лише 10 % часу. В результаті чоловік знав граматичні правила і лексику, розумів тексти, але повноцінно говорити не міг. Тому поступово підхід до навчання змінився.
Фундаментальний спосіб
Фундаментальна — це традиційна методика викладання іноземної мови. Так, ліцеїсти вчили грецька та латина, у той час як французький, наприклад, в російських реаліях вбирався природно: разом з повчаннями гувернанток, в ході спілкування з maman і papan і читання романів. Щоб вивчити мову за класичною схемою, яка широко використовувалася у всіх вітчизняних освітніх установах до початку нульових років і все ще досить поширена, потрібно було затратити мінімум кілька років, мати запас терпіння, тому що навчання завжди починалася з азів, і згадати граматику російської мови.
Сьогодні на фундаментальну методику спираються у мовних вузах, тому що перекладач ніколи не може бути повністю впевнений у своїх знаннях, він розуміє непередбачуваність мовних ситуацій, до якої повинен бути готовий. Займаючись за традиційною методикою, студенти навчаються в повній мірі оперувати різними пластами лексики. Якщо говорити про англійську, найвідомішим представником методу є Н. Бонк. Всі її посібники з методики викладання іноземної мови та підручники витримали конкуренцію останніх років, ставши класикою жанру.
