Ім’я в Стародавній Русі
Ставлення до імені на Русі швидше нагадувало давні язичницькі уявлення. Тому справжнє ім’я знали тільки посвячені – батьки, близькі люди і жерці. Воно несло позитивний заряд, означало щастя, багатство, здоров’я і все те, чого бажають немовляті зазвичай. Це такі імена російського походження, як:
- Любов.
- Злата.
- Сила.
- Богдан.
- Ждан.
Цікавий звичай слов’ян після наречення дитини справжнім ім’ям інсценувати знаходження підкидька. Немовля обгортали непридатної тканиною – рогожею, наприклад, і виносили за поріг. Для нечистої сили вимовляли друге ім’я-прізвисько, свого роду оберіг, яке повинно направити нечисть по помилковому сліду. Етимологія імен-оберегів – від уявних недоліків, які приписували в цей момент:
- Некрас.
- Неждан.
- Зима.
- Крив.
- Черняк.
- Біляй.
Справжнє ім’я звучало в побуті. На питання: «Як тебе звуть?» відповідали ухильно: «Звуть Зовуткою, величають уткою». Так поступали, побоюючись псування.
