Наукова організація праці – це… Визначення, основи, характеристика, цілі, завдання і застосування в бізнесі

Наукова організація праці – це процес удосконалення підприємств і організацій на основі впровадження результатів наукових та інженерних досліджень, які стосуються діяльності працівника як суб’єкта трудового процесу (скорочена абревіатура – “НОТ”). НОТ є терміном, активно використовують на території СРСР і союзних республік. За кордоном, зокрема в країнах Західної Європи більш поширеним став термін НОП – наукова організація виробництва. Враховуючи ідентичність обох термінів, правильним буде говорити про наукову організацію праці та виробництва.

Історія розвитку за кордоном

Система наукової організації праці зародилася більш 100 років тому, переживши періоди стрімкого підйому і цикли застою. Точкою відліку в планомірному розвитку системи прийнято вважати кінець XIX початок XX століття. Повсюдне використання прогресивних технологій зажадало створення високопродуктивного технологічного устаткування. Це ускладнювало систему підприємства і збільшувало витрати на експлуатацію. В таких умовах отримання економічно ліквідних підприємств було можливим тільки при використанні принципів наукової організації праці виробничих процесів. Потрібні рішення, які базувалися на строгій математичній основі, а не приймалися на основі приблизних оцінок, “на око”. Нова область науки стала дітищем перших професійних інженерів промислових підприємств.

Раціоналістична школа

Період розвитку – 1885-1920 роки. Відомі активісти – Фредерік Тейлор, Френк та Ліліан Гілбрет. Яскравими були новаторами Генрі Гант, Гаррінгтон Емерсон і Генрі Форд. База методології – заміри елементів трудового процесу, логічний аналіз елементів. Проводився хронометраж операційних рухів. Розроблялися виробничі норми. Оптимізувався режим роботи. Пропонувалися нові форми і системи оплати.

Школа адміністративного розвитку

Роки діяльності – 1920-1950. Представники – Анрі Файоль, Джеймс Муні і Макс Вебер. Основний акцент в діяльності стосувався досліджень в області визначення застосовних для всіх систем принципів управління. Маючи великий досвід практичного управління виробництвами, розглядали прогресивні для того часу організаційні структури і моделі контролю виробництв.

Школа людських відносин

Активно розвивалася в 1930-1950-х роках, трансформуючись пізніше відомі і зараз підходи до наукової організації управлінської праці. Мері Паркер, Елтон Мейо і Абрахам Маслоу. Основний акцент робився на вивченні впливу людського фактору, який вважали основним елементом ефективної організації. Проводився аналіз механізмів мотивації працівників. Вивчалися поведінкові стратегії працівників в організації.

У другій половині 20 століття виникають більш сучасні течії – школа наукового управління, теорія “7-S”, теорія “Z” та ін. З висоти даних доктрини наукова організація праці – це постійний процес вдосконалення всіх ланок виробничого ланцюга.

Розвиток у вітчизняному виробництві

Хронологічно наукові основи вітчизняних підприємств базувалися на таких ключових етапах:

• Розробка принципів взаємозамінності при виробництві зброї, розроблені графом Р. В. Шуваловим в 1761 році на Тульському збройовому заводі.
• Створення системи навчання “механічним мастерствам” в 1868 році, отримала назву “російської системи”. При цьому відбулося розділення навчальних майстернях і заводських. Спочатку проводилося теоретичне навчання з практичними елементами. Потім отримані навички закріплювалися в реальному виробництві.
• У період 1921-1927 років впроваджувалися функціональні та комбіновані (лінійно-функціональні) структури управління. Створювалися нові функціональні відділи управління підприємствами: статистики, нормування, раціоналізації, планові, відділи технічного контролю та ін
• На початку 30-х років професор В. М. Іоффе розробив першу класифікацію робочих рухів, що дало можливість створення системи виробничих нормативів.
• У період другої світової війни активно розвивалися потокові методи виробництва, оперативне планування та диспетчеризація, прогресивні методи організації (добові та годинні графіки для підрозділів).
• У післявоєнний період стрімко розвивалася область модернізації виробничої інфраструктури, розроблення галузевих систем АСУ і автоматизованих робочих місць (АРМ).
• Надалі відбувається інтеграція інформаційних технологій і виробництва, що створює гнучку виробничу середу.

Зміст процесу

Наукова організація праці – це важлива частина процедур модернізації та підтримки підсистем підприємств (приватних чи державних, комерційних чи некомерційних). Її рівень має безпосередній вплив на економічну складову виробництва і масштаб капітальних витрат для досягнення ліквідності підприємства.

Під науковою організацією праці розуміється комплекс різних підходів, методологій і прийомів, що забезпечують найбільш оптимальне розподіл і використання різноманітних ресурсів виробничої системи (у тому числі трудових). Методи наукової організації праці виступають необхідним фактором розвитку виробничої системи. Основна мета – досягнення максимальної продуктивності оператора і якості виробів за результатами проведення наукового аналізу і синтезу виробництва. Це сприяє нівелюванню необ’єктивних і довільних оцінок факторів виробництва. Спостерігається перехід до точних механізмів управління виробництвом (застосування передових методів управління технологічними потоками).

Завдання наукової організації праці

Основна мета НОТ – раціональне використання виробничих (трудових) ресурсів у процесі професійної діяльності. Для її вирішення використовується клас додаткових завдань, які можна згрупувати в такі блоки:

1. Економічний блок. Удосконалення робочої зони (виробничого середовища в цілому), оптимізація способів виготовлення і ремонту, зменшення втрат часу при трудових операціях і ін
2. Психофізіологічний блок. Створення гнучкої та ергономічної середовища для працівника, в розрізі впливу на фізичне здоров’я і сприйняття, забезпечення необхідної працездатності в процесі виробництва.
3. Соціальний блок. Розробка механізмів, які роблять працю привабливим і змістовним (рівень зарплат, додаткових виплат і надбавок, зміна фондів часу).

Фактори впливу

У практиці виробничої діяльності на систему НОТ впливає велика кількість факторів виробництва, ключовими з яких є:

• ступінь розвитку основних фондів;
• досконалість технології виготовлення (ремонту продукції);
• особливості підходів до організації виробництва (стаціонарні, потокові, гнучкі системи);
• домінуючі моделі управління;
• рівень внутрішньозаводського планування;
• розвиток системи постачання ресурсами;
• рівень допоміжних виробництв;
• наявність механізмів урахування наукових підходів при проектуванні об’єктів виробництва.

Спрямованість системи

Напрямки наукової організації праці є точками докладання необхідних ресурсів з метою оптимізації діяльності підприємств. Розглянемо найбільш відомі і що часто зустрічаються:

• раціональне використання відповідних форм праці (кооперування, спеціалізацію та ін);
• використання перспективних підходів до робочим зонам (“5S” і “ТРМ”, методи ощадливого виробництва та ін);
• оптимізація втрат при створенні нової продукції;
• вдосконалення виробничих прийомів;
• розробка механізмів мотивації;
• прийняття прогресивних процедур забезпечення потрібної кваліфікації персоналу;
• постійне поліпшення умов професійної діяльності;
• створення механізмів контролю дисципліни праці;
• використання оптимальних схем праці службовців різних ланок;
• коригування процесів нормування.

Принципи наукової організації праці

З метою планомірного використання результатів науково-технічної діяльності необхідно дотримуватися певних положень (принципів), до яких відносять:

• Науковість – систематичний аналіз операційної діяльності в часі, використання прогресивних засобів (обладнання) для проведення досліджень, проведення необхідних розрахунків за допомогою математичних моделей для аналізу даних трудової діяльності. Дозволяє мінімізувати зайве адміністрування, необґрунтовані і некомпетентні рішення при науковому управлінні та наукової організації праці.
• Плановість – визначення швидкості та масштабів розвитку НОТ на базі наявного досвіду досліджень.
• Комплексність – передбачає системне вдосконалення праці стосовно до всіх підсистем підприємства, всім категоріям службовців та видами діяльності. Спостерігається подібність з принципом пропорційності в організації виробничої діяльності.
• Безперервність – передбачає постійне використання основ наукової організації праці. Будь-які зміни на виробництві (впровадження нового обладнання, використання нових технологій) мають супроводжуватися виконанням процедур НОТ. При цьому вони повинні відповідати фактичному розвитку трудових процесів на різних етапах розвитку.
• Нормативність – передбачає ув’язку всіх рішень НОТ з чинною нормативно-технічною документацією. Що в свою чергу стимулює розвиток нормативної бази та механізмів її створення.
• Економічність – реалізація найбільш оптимальних, з точки зору матеріальних, трудових та інших витрат, науково-технічних рішень. Скорочення і подальше нівелювання різних втрат і нераціональних витрат.

Дотримання зазначених принципів забезпечує формування основ наукової організації праці у виробничій системі.

Поширені функції

Наукова організація праці – це реалізація у часі інноваційних процесів. Ключовими елементами в теорії НОТ є функції, які реалізуються в процесах і впливають на виробничі елементи, включаючи людину. Можна виділити такі ключові види функцій:

• Ресурсозбереження. Інтенсифікація виробництва (праці) на основі економії елементів виробничої середовища (часу, напівфабрикатів, матеріалів, запасних частин, енергоресурсів).
• Оптимізація. Забезпечення пропорційності розвитку складових виробництва і праці (кваліфікація відповідає рівню застосовуваного обладнання). Крім цього передбачає узгодження рівня оплати з особливостями виробництва і продукції.
• Ефективність працівника. Професійний добір для певної діяльності, формування штату за допомогою точних методів кількісної і якісної оцінок і постійного підвищення кваліфікаційного рівня.
• Безпека. Передбачає створення нормальних умов працівникам.
• Гармонізація. Все для максимального розкриття професійних і творчих резервів, узгодженості різних навантажень (фізичних та інтелектуальних).
• Культура процесів. Використання демократичних стилів управління, елементів естетики у виробничому середовищі.
• Активізація. Розвиток творчих ініціатив працівника за рахунок створення відповідних умов виробничого середовища.

Висновок

Сучасні підприємства і організації стикаються з новими серйозними викликами: замовники вимагають індивідуальних, високоякісних, і в той же час недорогих і надійних виробів в мінімальні терміни. Для вирішення цього завдання необхідна інтенсифікація наукових та інженерних вишукувань. Адже наукова організація праці – це і є той найбільш дієвий механізм, що дозволяє вирішувати проблеми такого масштабу.

Інформатизація та цифровізація виробництва, розробка вбудованих систем контролю технічного стану та зв’язки з центрами управління, впровадження виробництва нового покоління “Industry 4.0” – все це і є основою досліджень НОТ.