Іван Жилін – це головний герой оповідання Толстого «Кавказький бранець». Іван – це російська бравий офіцер, який відбуває службу на Кавказі, де в той час йшла війна. Молодий чоловік був середнього зросту, знатного, але не багатого роду, неодружений. У Івана була літня мати, якій він постійно надсилав гроші. Він не був одружений, але коли в черговий раз отримав листа від матері про те, що вона знайшла йому підходящу наречену, дуже зрадів.
Черговий відпустку закінчився для нього і його товариша Костылина трагічно – вони потрапили в полон до татар, які бажали отримати великий викуп за російських офіцерів.
Попри всі негаразди і труднощі знаходження Жиліна в полоні, він веде себе як справжній чоловік, справжній офіцер. На відміну від Костылина, який виявляється насправді боязким людиною, Іван відганяє від себе сумні думки, виношуючи план втечі, не зневіряється і починає займатися звичними для нього справами. То він своїми руками робить татарським дітворі глиняні іграшки, займається ремонтом зброї, навіть надав допомогу в лікуванні одного знатного татарина. Жилін – добрий і працьовитий хлопець, він не може відмовити в допомозі людині, якій погано.
Татари запропонували написати Івану лист матері, в якому він просить за себе викуп. Але коли він дізнався суму, чесно відповів, що такі гроші за нього ніхто не заплатить. У неї їх немає.
З часом, незважаючи на сильну неприязнь татар до росіян, вони починають поважати цього чесного, сильного духом і щирої людини. Татарська дівчинка на ім’я Діна сильно прив’язалася до Івана, стала вважати його своїм близьким другом і часто приносила йому їжу.
Приходить час, і Жилін здійснює втечу разом з Костылиным та іншими бранцями. Але ця спроба виявилася невдалою, їх наздогнали і посадили в дерев’яних кайданах у колодязь.
З хворими, закривавленими ногами, змучений важкою життям в полоні, Іван знову зважується на втечу. В цей раз йому допомогла його подруга Діна. Вона кинула у колодязь довгий кіл, з допомогою якого Іван вибрався назовні.
Татари погналися за ним і майже наздогнали його біля козацької фортеці, але сильні козаки відбили Івана у ворогів. Він залишився у козаків до самого кінця війни. Костылина відпустили з полону, так як за нього заплатили великий викуп родичі.
У своєму оповіданні «Кавказький бранець» автор розкриває кращі якості людського характеру в одній людині – Івана Жиліні. Це справжній патріот свого часу, любить свободу і вірує в силу духа і перемогу свого народу. Незважаючи на ворожнечу між собою, Іван залишається чесним і чуйним навіть по відношенню до свого ворога.
Варіант 2
Одним з основних персонажів твору є військовий офіцер Іван Жилін, який бере участь у бойових діях на Кавказі.
Письменник представляє Жиліна в якості молодого чоловіка, який має дворянське походження з збіднілого знатного роду, є єдиним сином у гаряче улюбленої літньої матері.
Під час поїздки в черговий відпустку додому Жилін разом з товаришем по службі Костылиным потрапляють у полон до суворих татарам, які планують отримати за російських офіцерів значний викуп.
Перебуваючи в полоні, Жилін починає продумувати варіанти втечі, при цьому не розкисає на відміну від Костылина, постійно ниючого і страждає, і намагається виконувати корисну роботу: майструє іграшки для маленьких татарчат, ремонтує поламане зброю та інші предмети, допомагає в лікуванні знатного татарина, оскільки є різнобічним і працелюбною людиною.
На пропозицію татар про отримання великої суми грошей за його звільнення Жилін чесно і відкрито відповідає, що його мати не в змозі виплатити такий величезний викуп, тому сенсу звертатися до неї немає.
Татари, незважаючи на ворожнечу з росіянами, прив’язуються до Івана, цінуючи і поважаючи його сміливість, доброту, щирість, а маленька дівчинка-підліток Діна починає ставитися до Жиліну як справжнього друга, жаліючи його і підгодовуючи.
Нарешті Іван вирішується на втечу, який закінчується невдало з-за товстого і неповороткого Костылина, що затримує бранців. Татари наздоганяли втікачів і поміщають в колодязь, закувавши в дерев’яні кайдани.
З пораненими, стертими ногами, змучений полоном, але не зломлений духом, Жилін робить нову спробу втечі, ретельно підготувавшись і скориставшись допомогою Діни, опустившей для бранця в яму довгий кол.
Пустився в погоню за відчайдушним Жиліним татари, зазнають невдачі, оскільки Івану вдається дістатися до козацької фортеці, де залишається служити до кінця війни. Костылин ж звільняється з полону, завдяки наданому родичами великого викупу.
Оповідаючи про одному з подій російсько-кавказької війни, письменник розкриває справжні патріотичні якості справжніх російських офіцерів, що характеризуються волею до свободи і неминучій перемозі, здатність стійко переносити тяготи і позбавлення військового часу, не забуваючи про вияв людського ставлення до оточуючих, в тому числі і до супротивника.
Твір про Жиліна
Головний герой оповідання – російський офіцер із збіднілих дворян, з простим ім’ям Іван.
Дія відбувається під час Кавказької війни. Іван Жилін, єдиний син у матері, отримавши від неї лист, почав збиратися додому у відпустку, побачитися зі старенькою. Під час шляху Івана і його супутника Костылина беруть в полон татари з метою викупу. Костылин беззастережно відправляє листа родичам, що б ті привезли за нього гроші. Жилін, знаючи, що його мати не має заощаджень на викуп, пише свідомо неправильну адресу. Торгуючись за суму викупу з татарами, хоча знає, що ніхто за нього не дасть і рубля, герой показує свій характер, сміливість перед лицем смерті.
Два бранця ведуть себе по – різному. Костылин, і так показав себе зрадником в дорозі, падає духом, постійно ниє, скаржиться. Жилін ж, навпаки, що б відігнати сумні думки, намагається зайняти себе будь-яким можливим справою. Він і годинник своїм мучителям лагодить, і зброю. Заводить дружбу з дівчинкою Діною і дарує їй глиняних лялечок.
За стійкий характер і вмілі руки татари стали шанобливо ставиться до Жиліну, але жага вигоди пересилює в них людські якості. І тільки маленька Діна шкодує бранця і підгодовує його потихеньку коржами і молоком. Навіть зла і вічно голодна дворова собака перейнялася любов’ю до Івана.
Жилін весь час продумує різні варіанти звільнення з полону. Перший пагін закінчився провалом. Товстий, неповороткий Костылин, якого Жилін взяв з собою, скиглив і заважав іти швидше. Івану довелося тягти його на собі. Татари наздогнали втікачів і посадили в яму, закувавши ноги в дерев’яні колодки.
Спроба зробити підкоп так само зазнала невдачі глину ніде було складати непомітно.
І тоді, в третю спробу, Діна допомагає йому вибратися з ями, опустивши до нього довгу жердину. За одну ніч, зібравши всі свої сили, з пораненими ногами, в колодках, Жилін долає велику відстань і добирається до фортеці козаків. Вже на підході до фортеці його мало не наздогнали татари, кинувшиеся за ним у погоню, але козаки зуміли відбити героя.
Прізвище «Жилін» автор дав своєму героєві як характеристику – міцний і фізично і морально, витривалий.
