Досвід Міллера
Вчений, праці якого по праву називають попередниками теорії биопоэза, сконструював пристрій, що складається з кількох колб різної величини, з’єднаних між собою. Після цього він закачав в ці сполучені посудини гази і хімічні речовини, які, на його думку, становили атмосферу Землі безпосередньо після її утворення. Вчений піддавав наповнені колби впливу високих температур, потужних електричних розрядів і радіації.
Все це повинно було становити імітацію первісних кліматичних умов. У перші століття існування Землі високі температури виходили внаслідок виверження вулканів, електричні розряди впливали на атмосферу під час ударів блискавок, а радіація виходила від сонячних променів, які не зустрічали тоді в атмосфері такого загородження від них, як сьогодні.
Результат цього досвіду справив колосальне враження на наукове співтовариство. У воді, змішаної з газами і підданої температурних, радіаційним та електричних впливів, виникли органічні сполуки, які входять до складу білка і навіть РНК і ДНК.
Але разом з величезним успіхом, якого домігся Міллер, його дослідження піддалися і сильним нападкам. Головні його опоненти говорили про те, що органічні речовини, які утворилися в лабораторних умовах, не змогли б проіснувати довгий час у природі доісторичної Землі. Вони б стали розкладатися незабаром і не змогли б утворити сполуки, які стали б основою для майбутніх живих організмів.
