Образ Зарецького
Недосвідченому читачеві, який не звик замислюватися про глибинні мотиви героїв, може здатися, що пан Зарецький є другорядним персонажем, не привертає уваги. Його характер можна охарактеризувати як нейтральним, але насправді його можна чітко охарактеризувати як одного із самих негативних героїв всього твору. П’ять строф, присвячених йому Пушкіним, вважаються досить великим обсягом для другорядного героя.
Для нього використовується сама нещадна характеристика, читач абсолютно нічого не знає про зовнішність Зарецького, але ми чудово уявляємо його характер і деякі сформувалися раніше звички, властиві героєві. При описі чоловіків, ми одразу розуміємо, що він був людиною хитрим, розумним і був здатний обдурити навіть досить розумного й освіченого людини. У будь-якому спорі він знаходив аргументи, весело жартував, але в разі потреби міг змовчати і приховати свою точку зору від навколишнього суспільства.
У вільний час він грає в карти, досить багато пліткує за картковим столом, а коли вип’є, то починає буянити. Ніхто не підозрює, що саме в його руках була доля Онєгіна і Ленського.
Саме він порекомендував Володимиру вирішити проблеми, що виникли між ними в дуелі. Євген погодився на цю пропозицію, він погодився на провокацію, що зіграло ключову роль в розвитку подій. Він не зміг прийняти самостійне рішення, що стало злим жартом.
Зарецький є вкрай негативним персонажем, а також збірним чином, представником нижчого дворянства. Його образ аморальний, він звик потурати власним бажанням, боротися за справедливість для себе нечесними методами, його хитрість і тямущість допомагають йти по головах і боротися за власне щастя.
Він навіть не намагається змінити своє власне ставлення до життя, тому живе так як йому подобається. Його оточення не помічає його недоліків, вони всі володіють схожими якостями і негативними характеристиками, йому нічого не кидається в очі. Тому він оточує себе такими людьми, не здатними тримати моральну і етичну планку.
