Концептуальний підхід: визначення, методологія і особливості

У процесі навчання діяльність має навчально-пізнавальний характер. Саме тому ефективність цього процесу залежить від володіння педагогами основними закономірностями навчально-пізнавальної діяльності школярів. З їх урахуванням створюються концептуальні підходи до управління освітою.

Теоретичні питання

Під концепцією навчання розуміють суму узагальнених положень або систему поглядів на розуміння сутності, методики, змісту та організації навчального процесу.

Концептуальний підхід передбачає продумування діяльності вчителів і школярів в рамках уроку (позаурочної діяльності).

Варіанти концепцій

У практиці використовують такі види:

  • теорію поетапного розвитку розумових понять і дій;
  • рефлекторну концепцію;
  • розвивальне навчання (Д. Б. Ельконіна);
  • теорію проблемно-діяльнісного навчання;
  • контекстне навчання;
  • навчання на основі нейролінгвістичного програмування;
  • теорію програмованого навчання.

Розглянемо докладніше деякі концептуальні підходи до організації освіти і виховання.

Асоціативно-рефлекторна теорія навчання

Відповідно до даної теорії були сформульовані дидактичні принципи, створено безліч методів навчання. Концептуальний підхід ґрунтується на умовно-рефлекторної діяльності людського мозку, виявленої В. П. Павловим і В. М. Сєченовим. За їх вченням, в процесі життєдіяльності людини в його мозку відбувається процес формування асоціацій умовно-рефлекторних зв’язків. Вони є досвідом, життєвим багажем людини. Від того, наскільки стійкими вони будуть, залежить індивідуальність окремої особистості.

На базі вчення про фізіології розумової діяльності відомими науковцями, психологами, педагогами А. А. Смирновим, С. Л. Рубінштейном, Ю. А. Самариным був розроблений асоціативно-рефлекторна концептуальний підхід до навчання та виховання. Короткий зміст даної теорії можна відобразити наступними положеннями:

  • формування вмінь і навичок, засвоєння знань, розвиток особистісних якостей – це процес утворення в свідомості простих і складних асоціацій;
  • він володіє певною логічною послідовністю.

Серед етапів, які характерні для даної концепції, виділяють:

  • сприйняття матеріалу;
  • осмислення інформації;
  • збереження його в пам’яті;
  • використання засвоєних знань у реальній практиці.

Цей концептуальний підхід виділяє в якості основного етапу процесу навчання активну розумову діяльність школяра за рішенням практичних і теоретичних навчальних завдань.

Дивіться також:  Що це - конус? Визначення, властивості, формули і приклад розвязання задачі

Максимальний результат у навчанні досягається в разі дотримання деяких умов:

  • формування з боку школярів позитивного ставлення до навчання;
  • надання матеріалу в чіткій послідовності;
  • закріплення його за допомогою практичної та розумової діяльності;
  • використання знань у службових та навчальних цілях.

Важливі аспекти

Концептуальний підхід до освіти передбачає оволодіння навчальним матеріалом. Для підвищення рівня її сприйняття задіюються різні аналізатори: зорові, слухові, рухові.

Чим більша кількість органів чуття дитини приймає участь у сприйманні навчальної інформації, тим легше вона сприймається.

Концептуальні підходи до виховання – це база, на основі якої працюють педагоги. Необхідно враховувати, що в процесі сприйняття навчального матеріалу дитина здатна утримувати в пам’яті близько 6-9 різних елементів або інформаційних блоків.

Інше є фоном, який часто ускладнює сприйняття конкретної інформації.

Концептуальні методичні підходи передбачають поділ матеріалу на блоки, щоб можна було виділяти головне, застосовувати підкреслення, звертати уваги на якісь деталі.

Діяльність по осмисленню матеріалу передбачає певну складність. Мислення функціонує в тому випадку, коли у свідомості є певний матеріал у формі прикладів, фактів, понять, уявлень.

Для активізації осмислення навчальної інформації важливо, щоб він був логічним, доступним, актуалізованими, зрозумілим. Саме тому педагоги застосовують чіткі формулювання, малюнки, схеми, порівняння, приклади. Вони забезпечують не тільки сприйняття, але і осмислення навчального матеріалу, а також його закріплення в пам’яті. Для цього використовують і довільне і мимовільне запам’ятовування.

Так як процес забування одержаної інформації у дитини йде по низхідній лінії, викладач повинен запобігати забування матеріалу після його повідомлення. Педагог розуміє, що застосування на практиці знань ефект дає тільки в тому випадку, коли воно здійснюється усвідомлено. В іншому випадку учні не зможуть виявити власні помилки, усвідомити різні способи використання знань.

Специфіка асоціативно-рефлекторної теорії

Концептуальні підходи до дослідження припускають спрямованість на розумовий розвиток школярів, вдосконалення у хлопців творчого самостійного мислення.

Дивіться також:  Цукор – це чиста речовина чи суміш? Як відрізнити чисте речовина від суміші?

Це реалізується з допомогою ігрових форм навчання, які дозволяють накопичувати у хлопців різні професійні асоціації, вдосконалювати інтелектуальні здібності.

Теорія поетапного формування розумових понять і дій

Результативне засвоєння умінь, навичок, знань, розвиток інтелектуальних якостей пов’язане не тільки з пізнавальною активністю школярів, але і з накопиченням ними способів та прийомів професійної діяльності. У цьому плані максимальний ефект дає навчання на базі теорії поетапного формування понять і розумових дій. Її творцями стали Д. Б. Ельконін, П. Я. Гальперін, а також інші психологи і педагоги.

Виділимо основні ідеї даної теорії:

  1. Принципова спільність будови зовнішньої і внутрішньої діяльності людини. Передбачається, що розумовий розвиток є процесом засвоєння навичок, знань, умінь шляхом поетапного переходу з «матеріальної» (зовнішньої) на розумовий, внутрішній план. Вони скорочуються, вербалізуються, узагальнюються.
  2. Будь-яка дія є складною системою, яка складається з складових частин: керуючої, робочої, контрольної.

Яка їх безпеку? Концептуальні підходи передбачають відображення умов, які потрібні для успішного здійснення всіх дій.

У кожного з них є певні параметри: форма, міра узагальненості, розгорнутого, освоєння.

ООД

Якість придбаних умінь, навичок, знань, їх розвиток залежать від раціональності створення орієнтовної основи діяльності (ООД). Вона являє собою графічно або текстуально виконану модель аналізованого дії, а також систему його ефективного виконання. Якими параметрами характеризується в цьому контексті концептуальний підхід? Визначення його пропонується в різних трактуваннях, але їх суть зводиться до пошуку ефективних методів і засобів навчання, які сприяють досягненню бажаного результату.

Простий ОДД можна вважати інструкцію з використання приладу, у якій чітко вказується алгоритм дій користувача.

Типи орієнтовної основи

У повсякденному процесі навчання застосовують кілька типів ОДД. Проаналізуємо деякі з них, виявимо їх відмінні особливості.

Перший тип відрізняється неповною ООД. При цьому вказується тільки виконавча частина передбачуваного рішення і приклад результату дії. Наприклад, потрібно виконати лабораторну роботу з фізики, пов’язану з визначенням струму і напруги в ланцюзі. Школяр сам визначає послідовність складання електричного кола, використовуючи запропоновані йому прилади та допоміжні матеріали. Методом проб і помилок він проводить вимірювання, оформлює результати, отримані в зошиті, проводить необхідні розрахунки. Засвоєння алгоритму збору електричної ланцюга, правильності включення в неї амперметра і вольтметра допомагає школяру освоїти тему, придбати стійкі знання.

Дивіться також:  Ізопропіловий спирт: температура кипіння, опис речовини, застосування

ООД з орієнтирами

Другий варіант передбачає вказівку дитині якихось конкретних орієнтирів, застосування яких допоможе йому впоратися з поставленим завданням. Приміром, у рамках виконання практичної роботи по хімії спочатку педагог обумовлює ті реактиви, які може застосовувати школяр, потім дитина приступає до самостійної роботи. Подібний підхід сприяє істотному скороченню часу, що витрачається дитиною на досягнення необхідного результату.

Третій варіант ООД характеризується наданням основних орієнтирів у загальному вигляді. Він є інваріантним, що оптимально підходить для особистісно-орієнтованого підходу, що застосовується в даний час у вітчизняній педагогіці.

При його застосуванні навчається самостійно продумує і формує послідовність дій, набуваючи при цьому загальні навички навчальної діяльності. Інваріантна ООД активно застосовується педагогами природничих предметів.

Висновок

При навчанні підростаючого покоління новим теоретичним знанням, практичним навичкам, важливо здійснювати поетапне формування розумової діяльності. На першій ступені передбачається мотивація. В її рамках у школярів розвивається потрібна пізнавальна мотивація, яка допомагає їм опановувати конкретною дією.

Далі виконується попереднє знайомство з самим дією, щоб у свідомості школярів утворилася орієнтовна основа. Від якості цього етапу залежить кінцевий результат навчання.

На третьому етапі школярі здійснюють дії відповідно до навчальних планів, що застосовуються педагогами в рамках конкретної навчальної дисципліни. Педагог здійснює контроль і коригування дій. Завершальним дією є аналіз своєї успішності, проведення якого — умова ФГОС нового покоління.