Принципи діагностики
Діагностика дітей раннього віку з Стребелевой Е. А. базується на ряді принципів, які дозволяють отримати об’єктивну оцінку стану дитини і дати правильні рекомендації для його розвитку.
- Принцип комплексного підходу означає, що дитина повинна бути всебічно обстежений для з’ясування особливостей розвитку і поведінки, стану емоційної сфери, інтересу до пізнавального процесу. Тобто діагностика розвитку повинна бути частиною комплексного обстеження. Якщо є підстави припускати, що виявляються порушення в психічному розвитку, мають бути застосовані також методи вивчення історії розвитку дитини, спостереження за його поведінкою, іграми, а також робиться наголос на патопсихологічне, нейрофізіологічне дослідження та інші.
- Принцип цілісно-системного навчання передбачає дослідження зв’язків між психічними порушеннями і причинами, що їх викликають, встановлення найголовніших і менш значущих.
- Принцип динамічного вивчення передбачає розгляд стану дитини в сьогоденні, а також у динаміці, з урахуванням впливу розвитку при використанні спеціальної коригуючої програми.
- Принцип якісного аналізу особливо важливий. Всі отримані дані повинні враховуватися у взаємодії психічного розвитку дитини й особливостей його особистості. У ньому зазначається його особисте ставлення до завдань, до результатів виконаних робіт, характером помилок. Щоб отримати об’єктивну картину, в діагностиці важливо поєднувати кількісний і якісний підходи.
Для оцінки прийняття завдання враховують згода дитини його виконувати, а також інтерес малюка до самого тесту і спілкування з дорослими під час його виконання. Притому дитина може намагатися зробити його самостійно, шляхом проб і помилок, з допомогою зорової орієнтування, наслідування або безсистемних дій, що не відповідають властивостям предметів. Якщо він може діяти по інструкції, враховувати властивості матеріалів, порівнювати свої зусилля з урахуванням їх крихкість можна говорити про адекватні дії.
При виконанні завдання можна врахувати здатність до навчання дитини, якщо він виконує його по наслідуванню з допомогою допоміжних жестів дорослого або мовних рад.
Однак і тут для отримання об’єктивної оцінки потрібно дотримати ряд умов. Показувати для повторення, як виконувати завдання, можна не більше трьох разів, а промовою можна оцінювати хід подій і позначати цілі.
Якщо дитина переходить у результаті навчання від неадекватних дій до адекватних, можна говорити про його розвитку, в той час як відсутність здатності виконання завдання свідчить про порушення емоційно-вольової сфери, знижений інтелект. Нормальна дитина зацікавлений у результатах, він засмучується, якщо нічого не виходить, радіє успіхам.
Для того щоб зробити правильний висновок про його стан, потрібно врахувати, були у нього можливості для розвитку, чи відповідав мікроклімат в сім’ї і були нормальними умови життя. На основі ранньої діагностики Стребелевой можна скласти індивідуальну корекційну програму розвитку дитини, дати поради батькам щодо виховання, зробити педагогічний прогноз.
