В даний час в теорії існує багато дидактичних концепцій, які відносяться як до традиційних, так і інноваційних. Більшу частину з них можна розділити на три групи в залежності від часу їх появи. Перша дидактична концепція була створена у відповідності з початковим періодом формування та розвитку системи, що відноситься до початкової та середньої освіти в Європі у XVIII-XIX ст. На цей процес вплинули такі видатні особистості, як Я. А. Коменський, І. Песталоцці, В. Ф. Гербарт. Дана концепція отримала назву традиційної.
Поняття дидактичної концепції
Цю концепцію слід розглядати як одну з основних категорій дидактики. Її можна уявити як систему поглядів, яка є фундаментом для розуміння явищ і процесів, які об’єднує спільний задум, провідна ідея. Ще однією спорідненої категорією є дидактична система. Це поняття об’єднує взаємопов’язані засоби, методи і процеси, що забезпечують організоване, цілеспрямоване педагогічне вплив на учня в процесі формування особистості і певних заданих якостей. Будь-яка концепція базується на розумінні сутності навчального процесу.
Критерії формування
Розглянута в статті концепція ґрунтується на основі двох основних критеріїв: результативності та ефективності навчання. При цьому обов’язковою умовою є організація цього процесу відповідно до конкретної теорії або дидактичної концепції.
Основними показниками результативності навчання є повнота знань і те, наскільки отримані результати близькі до заданим нормам. Норми навчання визначають цілі та результати, які, в свою чергу, можуть бути представлені:
- психічними змінами;
- новоутвореннями особистості;
- якістю наявних знань;
- доступними способами діяльності;
- рівнем розвитку мислення.
Таким чином, характеристика дидактичної концепції являє собою сукупність, що включає принципи, цілі, зміст і засоби навчання.
Групування цих концепцій ґрунтується на розумінні предмета дидактики.
Вплив традиційної концепції
Ця концепція зумовила появу трьох основних положень дидактики:
- Принципу освітньої підготовки в організації навчання.
- Формальних кроків, які визначають структуру освіти.
- Логіки діяльності вчителя під час уроку, яка полягає у поданні матеріалу за допомогою його пояснення вчителем, асиміляція під час вправи з учителем і застосування уроків, витягнутих у наступних завданнях навчання.
Особливості традиційної концепції
Для цієї концепції характерне домінування викладання, діяльності педагога.
Особливості дидактичної концепції полягають в тому, що в традиційній системі навчання домінуючу роль відіграє викладання, діяльність вчителя. Її основні концепції були сформульовані Я. Коменським, В. Песталоцці, В. Гербартом. Традиційне навчання складається з чотирьох рівнів: виклад, розуміння, узагальнення і застосування. Таким чином, навчальний матеріал спочатку представляється учням, потім пояснюється, що має забезпечити його розуміння, потім узагальнюється, а після цього отримані знання повинні застосовуватися.
На рубежі XIX-XX століть цю систему критикують, називаючи її авторитарною, книжкової, не пов’язаної з потребами та інтересами дитини, з реальним життям. Їй інкримінувалося те, що з її допомогою дитина отримує не готові знання, але при цьому у нього не розвивається мислення, активність, він не здатний до появи творчості і самостійності.
Основні положення
Розвитком і впровадженням традиційної дидактичної системи займався німецький вчений В. Ф. Гербарт. Саме їм була обґрунтована педагогічна система, яка до цього часу використовується в країнах Європи. Мета навчання, на його думку, полягає в тому, щоб формувати інтелектуальні вміння, уявлення, поняття, теоретичні знання.
Крім того, він сформулював принцип виховує навчання, який полягає в тому, що на основі організації процесу навчання, так і облаштованого порядку в навчальному закладі повинна формуватися морально сильна особистість.
На основі традиційної дидактичної концепції відбувалося упорядкування, організація процесу навчання. Основу її змісту становила раціональна діяльність вчителя, спрямована на здійснення процесу навчання у відповідності з розглянутими в рамках концепції ступенями навчання. Слід зазначити, що така логіка навчального процесу характерна практично для всіх традиційних уроків і донині.
Реформи в педагогіці
На рубежі XIX-XX століть почалося формування нової дидактичної концепції, заснованої на перших досягнення психології дитячого розвитку та формах, що відносяться до організації освітньої діяльності. Одночасно з цим етапів розвитку дидактики відбувалося загальне оновлення всіх аспектів життя більшості розвинутих країн, як в Європі, так і в Америці, включаючи реформу традиційних педагогічних систем, які не відповідали викликам сучасності. Реформістська педагогіка сприяла появі педоцентрической дидактичної концепції, відмінна риса якої може бути виражена в педагогічній формулі Vom Kindeaus – «на основі дитини», запропонованого шведської вчителькою Елен Кей (1849-1926), автором книги «Епоха дитини». Для прихильників цієї концепції був характерний заклик до розвитку творчих сил у дітей. Вони вважали, що досвід дитини і накопичення особистого досвіду повинні відігравати провідну роль у вихованні, тому основні приклади реалізації педоцентрической концепції також називалися теорією безкоштовної освіти.
Педоцентристская дидактика
Педоцентристская концепція в центр уваги ставить вчення, тобто діяльність дитини. Цей підхід ґрунтується на педагогічній системі Д. Дьюї, трудовій школі, представленої Р. Кершенштейнером, на інших педагогічних реформи початку минулого століття.
У цієї концепції є ще одна назва – прогрессивистская, навчання через роблення. Найбільший вплив на розвиток даної концепції надав американський педагог Д. Дьюї. Його ідеї полягають у тому, що процес навчання повинен ґрунтуватися на потребах, інтересах і здібностях учнів. Навчання має розвивати загальні і розумові здібності, а також самі різні вміння дітей.
Щоб ця мета була досягнута, навчання не повинно базуватися на простому піднесенні, заучуванні і наступному відтворенні готових знань, поданих учителем. Навчання повинно бути відкриттям, а учні мають отримувати знання в процесі спонтанної діяльності.
Структура педоцентристской дидактики
В рамках цієї концепції структури навчання складають наступні етапи:
- формування відчуття труднощі, пов’язаної з процесом діяльності;
- постановка проблеми, сутності утруднення;
- формулювання гіпотез, їх перевірка при вирішенні проблеми;
- формулювання висновків і відтворення діяльності, використовуючи отримані знання.
Така структура процесу навчання обумовлює використання дослідницького мислення, здійснення наукового пошуку. Завдяки використанню такого підходу можна активізувати пізнавальну діяльність, розвивати мислення, вчити дітей шукати способи вирішення проблем. Однак цю концепцію не розглядають як абсолютну. Існують певні заперечення проти її повсюдного поширення на всі предмети та рівні навчання. Це пов’язано з переоцінкою спонтанної діяльності учнів. Крім того, якщо постійно слідувати в процесі навчання тільки за інтересами дітей, неминуче зникне систематичність процесу, використання навчального матеріалу буде засновано на принципі випадкового відбору, крім того, стане неможливою глибока проробка матеріалу. Ще одним недоліком даної дидактичної концепції є значні тимчасові витрати.
Сучасна дидактика
Основні характерні особливості сучасної дидактичної концепції полягають в тому, що викладання і вчення розглядаються як нерозривні компоненти процесу навчання, і становлять предмет дидактики. Дана концепція сформована кількома напрямками: програмованим, проблемним навчанням, розвиваючим навчанням, сформульованими П. Гальперіним, Л. Занковым, Ст. Давидовим; когнітивною психологією Дж. Брунера; педагогічною технологією; педагогікою співробітництва.
Які характерні особливості сучасної дидактичної концепції
У минулому столітті робилися спроби створення нової дидактичної системи. Поява сучасної дидактичної концепції було обумовлено проблемами, пов’язаними з розвитком двох попередніх дидактичних систем. Єдина дидактична система, як така, у науці відсутня. Фактично існує певна кількість педагогічних теорій, що мають деякі загальні риси.
В якості основної мети, характерною для сучасних теорій, виступає не тільки процес формування знань, але й розвиток у цілому. Цей аспект можна розглядати як особливість сучасної дидактичної концепції. В ході навчання повинні забезпечуватися: розвиток інтелектуальних, трудових, художніх знань, умінь і навичок. Навчання, як правило, є предметною, хоча допускається використання інтегративного навчання на різних рівнях. У рамках даної концепції процес навчання має двосторонній характер. Слід зазначити, що саме сучасні умови розвитку освіти визначають, які особливості сучасної дидактичної концепції є найбільш значущими.
