Від теорії до практики
Людина формує своє уявлення про світ, в якому існує, виходячи з відомостей, що проникають через органи сприйняття. Наше фізіологічний тіло, розумові процеси, емоційний стан тісно між собою пов’язані. Людському мозку притаманний сильний емоційний компонент, у чому саме емоції визначають те, як добре ми запам’ятаємо певна подія, наскільки легко і ефективно будемо вчитися. Емоції тісно пов’язані з увагою і здатністю його фокусувати. Вони направляють нас, а через увагу, що ними контролюється, корегується здатність вчитися і засвоювати нову інформацію. Оптимальний варіант розвитку людини – в досягненні балансу між емоціями, фізіологічним станом і мисленням. Кожен з цих елементів повинен забезпечити деяку користь, щоб сумарно як цілісний об’єкт, зіткнувшись з життєвою ситуацією, повернув її на свою користь.
Стресові умови можуть супроводжуватися блокуванням кровотоку у мозкових структурах, в силу чого виникають порушення межполушарного взаємодії. Окремі органи, відповідальні за чуттєве сприйняття світу, відключаються. Людина стикається з проблемами одночасного функціонування і мислення. Щоб нормалізувати і стабілізувати роботу організму, необхідно вміти привести в норму енергію, відновити всі комунікаційні канали. Для цього розроблені спеціальні прийоми, вправи, досить прості, доступні всім – дітям, і дорослим.
