Історія розвитку
Пенітенціарна педагогіка – це спосіб виховання і розвитку, який з’явився досить давно. Проблеми, що стосуються виправлення злочинців протягом кількох століть хвилювали людство. Виправна пенітенціарна педагогіка знайшла відображення в працях і думки Сократа, Конфуція, Аристотеля, Демокріта. Вони актуальні і в даний час.
Пенітенціарна педагогіка – це розділ педагогіки, значимість якого була визнана і радянською владою. Питання, що стосуються морального виправлення злочинців, обговорювалися ще під час правління Катерини II. Саме тоді в нашій країні з’явилася пенітенціарна педагогіка. Поняття даної педагогічної галузі згадується в «Наказе», виданому в 1767 році. Тут імператриця піднімала питання про значимість співчуття до ув’язнених, вона закликала внести в темниці «людинолюбство і жалість».
Малолітніх злочинців, які відбувають покарання, не просто стали рятувати від пороку і нужди, але і виховувати за певною методикою.
Поступово з’явилися основні категорії пенітенціарної педагогіки, сформувалася її методологічна основа.
Істотний вплив на виховну систему, застосовувану у виправних закладах, надали демократичні і гуманістичні настрої у педагогіці кінця XIX – початку XX століття.
Проблемами, що стосуються злочинності, займалися російські демократи Н.Р. Чернишевський, В. Р. Бєлінський, А. Н. Радищев. Не залишили це питання без уваги і письменники – гуманісти Ф. М. Достоєвський, Л. Н. Толстой А. П. Чехів. Біля витоків формованої пенітенціарної педагогіки того часу був А. Я. Герд. Система кримінальних відносин держави з неповнолітніми громадянами, яка була побудована на каральної основі, суперечила суспільним вимогам і запитам часу. Це сприяло підвищенню виховних функцій стосовно неповнолітніх порушників закону.
У моральне виховання включався весь педагогічний персонал виправної установи, які задіяли, цілу систему різних заходів. Істотний внесок у розробку програм по перевихованню внесли Н.Д. Сергієвський, Н.С. Таганцев, В. А. Ісаєв, С. В. Познишев, А. А. Жижиленко.
