Транспортна інфраструктура відіграє одну з першорядних ролей у зміцненні і підтриманні державної економіки. Завдяки розвитку залізничного транспорту в Росії, що здійснює перевезення великогабаритних і багатотонних вантажів, забезпечується повноцінна робота всіх галузей народного господарства, постачання регіонів, промислових підприємств. Залізничний транспорт має велике значення для забезпечення економічної безпеки та цілісності країни.
Російські залізні дороги
На сьогоднішній день РЖД – це всеохоплююча транспортна система з багатотисячним пасажиропотоком та вантажообігом. Фактичні показники технічного оснащення свідчать про реальні перспективи розвитку залізничного транспорту в Росії. Коротко описати його можна з допомогою наступних даних:
- експлуатаційна довжина – понад 90 тис. км;
- загальна протяжність двоколійних ліній – понад 40 тис. км;
- електрофіцированних ліній – близько 40 тис. км;
- довжина головних шляхів – 126,3 тис. км.
Рухомий склад та вітчизняне залізничне господарство дозволяють здійснювати вантажні перевезення на поїздах вагою 10-12 тис. тонн.
Залізнична транспортна мережа займає лідируюче місце серед усіх видів транспорту. Незважаючи на те що за останні десятиліття інтенсивно розвивалося автобусне та авіасполучення, РЖД залишається головним інструментом забезпечення масового переміщення вантажів і пасажирів як всередині країни, так і за її межі.
Перші залізничні колії
Історія розвитку залізничного транспорту в Росії бере свій початок середині XVI ст. Перші аналоги сучасних рейкових шляхів виникали на території кам’яних та піщаних кар’єрів, на рудникових розкопках і вугільних шахтах. Тоді дорога представляла собою протяжні лежні, виготовлені з дерев’яних брусів. За подібним шляхах коні могли перевозити важчі вантажі, ніж за звичайним путівцях. Бруси швидко зношувалися, з-за чого вози часто сходили з дороги. Для того щоб дерев’яні лежні служили довше, їх почали зміцнювати залізом, а у XVIII столітті – чавунні листами. Запобігти сходження возів із шляхів допомагали закраїни на лежнях.
Так, у Петрозаводську в 1778 році була побудована рейкова дорога з чавуну, довжина якої становила 160 м. В той період колії будували набагато вже сучасних (не більше 80 см), а сам рейок був кутовим.
Для періоду розвитку залізничного транспорту в Росії в першій половині 19 століття характерний більш інтенсивний темп. Через 30 років після будівництва першої 160-метрової чавунної колії з’явилася двокілометрова кінно-чавунна дорога. Істотний стрибок в історії розвитку залізничного транспорту в Росії стався в період з другої половини XIX до початку XX століття.
Так, у 1913 році кілометраж протяжності мережі залізниць рейкових доріг в нинішніх кордонах країни сягав майже 72 тис. км. При цьому розміщувалися шляху хаотично і нерівномірно. Переважна частина доріг перебувала в європейській частині Росії. Локомотивний парк складався з паровозів малої потужності (500-600 л. с.), а вантажні вагони двовісного типу мали середню вантажопідйомність до 15 т.
Стратегії розвитку російських ЗАЛІЗНИЧНИХ
У 2008 році Урядом була затверджена концепція по удосконаленню залізничної інфраструктури аж до 2030 року. Стратегія розвитку залізничного транспорту в Росії містить опис комплексу запланованих заходів по створенню і удосконаленню рейкових доріг, поліпшення діючих та прийняття нових вимог для рухомого складу.
Дана програма розділена на два етапи. Перший був здійснений у період з 2008 по 2015 роки, другий запущений з 2016 року. Розвиток залізничного транспорту в Росії засновано на принципах збільшення ресурсно-сировинного потенціалу галузі та впровадження сучасних інноваційних технологій. Актуальна на сьогоднішній день Стратегія передбачає зведення більш ніж 20 тис. км доріг до 2030 року.
На сьогоднішній день вже завершено будівництво залізниць повідомленнями:
- Північний — Обська — Салехард (протяжність близько 850 км);
- Прохорівка — Журавка — Батайськ (загальна довжина шляхів становить близько 750 км);
- Кизил — Курагино (460 км);
- Томмот — Якутськ, включаючи ділянку на лівобережжі Олени (550 км).
Якщо заплановані заходи по будівництву та введенню в експлуатацію рейкових доріг будуть реалізовані, загальна протяжність шляхів до закінчення строку зросте на 20-25 %. У документі, що визначає роль перспектив розвитку залізничного транспорту в Росії, акцентується увага на важливості даної системи пасажирського і вантажного сполучення для вирішення завдань по зміцненню економічного суверенітету, загальнодержавної безпеки та підвищення рівня обороноздатності. Крім того, вищезгадана Стратегія передбачає зниження сукупних витрат в транспортному сегменті народного господарства. Цікавою деталлю в даному контексті є те, що подібного роду план, який реалізується паралельно з Транспортною стратегією РФ, складений затверджено виключно для розвитку залізничного транспорту в Росії.
Реальне положення справ в залізничній інфраструктурі
Протягом останніх років на російських залізницях помітний спад виробництва і зниження показників продуктивності праці. Використовується рухомий склад не тільки перешкоджає збільшенню вантажообігу, але і сприяє підвищенню чисельності аварійних ситуацій на коліях. Невідкладна реконструкція та капітальний ремонт потрібно для значної кількості залізничних вокзалів і станцій.
Сьогодні на залізницях нашої країни експлуатуються поїзди, вагони, локомотиви і спецтехніка, вироблені в СРСР, Німеччині та Чехословаччині. Питання випуску нової техніки знаходиться під контролем комерційних холдингових компаній «Трансмашхолдинг», «Сінара», «ІСТ» і державного підприємства «Уралвагонзавод». За останні десять років рухомий склад на найбільш популярних маршрутах «Москва — Санкт-Петербург» і «Санкт-Петербург – Хельсінкі» поповнився швидкісними поїздами німецької компанії Siemens і французького виробника Alstom.
Основним гравцем, від якого залежать перспективи розвитку залізничного транспорту в Росії, є ВАТ «РЖД». Компанії цього найбільшого в країні холдингу володіють власною залізничною інфраструктурою, парком вагонів і рухомих складів.
Вантажоперевезення на РЖД
У Росії здійснюється декілька видів вантажного сполучення на рейкових шляхах:
- місцева – в межах одного маршруту;
- пряме – в межах одного або кількох залізничних вузлів за єдиним проїзним документом;
- пряме змішане – мається на увазі комбіноване перевезення декількома видами транспорту (крім залізничного, може використовуватися водний, автомобільний, повітряний, водно-автомобільний та ін);
- пряме міжнародне – проводиться при перевезенні вантажу на ділянках доріг двох або кількох держав з єдиним документом.
Особливості розвитку залізничного транспорту в Росії, що займається перевезенням вантажів, полягають у відмінностях на швидкості доставки. Так, основна частина вантажних поїздів займається перевезенням товарів, для яких не потрібне забезпечення специфічних умов транспортування. Вантажні відсіки в пасажирських потягах (багажні відділення) призначені для перевезення пошти, кореспонденції, особистих речей пасажирів. Для доставки швидкопсувного вантажу використовують швидкісні рухомі склади. Максимально допустима швидкість, з який можуть рухатися потяги – 160 км/год.
Особливості наземних рейкових доріг у столиці
Розвитку залізничного транспорту в Москві можуть позаздрити інші регіони. Незважаючи на затребуваність постійно модернізуються ліній метрополітену, у столиці планується побудувати і реконструювати близько 80 кілометрів рейкових шляхів протягом найближчих 2-3 років. До 2019 року, за інформацією представника московського містобудівного комплексу, в межах міста з’являться відразу п’ять нових станцій.
Незважаючи на те що ще буквально кілька років тому внутрішньоміське і міжміське сполучення електричок в Москві вважалося застарілим і малоефективним, сьогодні експерти стверджують: наземні залізниці здатні забезпечити таку ж провізну здатність, той же по частоті руху, обсягами перевезень і комфортабельності пасажиропотік, що є у метрополітену. Крім того, влада столиці впевнені, що будівництво залізниць є менш витратною галуззю, ніж зведення метро.
Протяжність московської структури РЖД становить понад 13 тисяч кілометрів залізничних шляхів, при тому, що цей вид транспорту обслуговує близько 30 мільйонів пасажирів, а це є приблизно п’ятою частиною населення Росії. Ще одна особливість розвитку залізничного транспорту в Москві – це вихід інфраструктури далеко за межі агломерації та охоплення близько десяти суб’єктів Центрального федерального округу. Вся справа в тому, що залізниця столиці спочатку призначалася як межсубъектная інфраструктура, що дозволяє вирішувати міжрегіональні та міжміські проблеми транспортного сполучення. Принципові зміни відбулися з моменту запуску МЦК.
Кільцева залізнична артерія Москви
Центральна приміська пасажирська компанія, яка здійснювала запуск МЦК, пояснювала успішність проекту появою фактичної можливості пересування в будь-якому напрямку залізничного сполучення з пересадкою. Дана система приміських електричок створювалася з метою інтеграції радіальних станцій. Тепер москвичі і гості столиці, не мають проблем з поїздками за межі МКАД. Так, наприклад, ніяких труднощів не складе, щоб дістатися з Казанського напрямку до Сєверяніна, пересівши на МЦК за Фрезеру або в бік Ярославського шосе.
З моменту відкриття Московського центрального кільця менш ніж за рік по ньому проїхали майже 100 мільйонів пасажирів. Незважаючи на зростаючу популярність електричок, поки вони використовуються як альтернативний і додатковий вид залізничного транспорту в Росії. Етапи розвитку МЦК реалізуються шляхом посилення інтеграції метрополітену з наземної залізничною мережею.
Головні проблеми ЖД в нашій країні
Поряд із зміцненням промислового економічного сектора, відбувається етап формування та розвитку залізничного транспорту в Росії. Проблеми даної сфери набувають значимість на тлі світових тенденцій у технологічній і технічній модернізації, впровадження інноваційних розробок залізничного транспорту.
На даний момент необхідно прагнути до скорочення відриву між якістю російських залізниць, рухомих складів та інфраструктури зарубіжних конкурентів. Щоб надолужити згаяне, в першу чергу потрібно послідовно вирішити основні галузеві завдання і вирішити ряд питань, що перешкоджають цільовим розвитку залізничного транспорту в Росії.
Виходити потрібно з того, що головна мета функціонування ЗАЛІЗНИЧНОГО системи – це швидка, зручна, недорога (тобто економічно вигідна) та безпечне перевезення пасажирів і доставка вантажів не тільки всередині країни, але і за її межами. Головними проблемами російських залізниць як цілісної інфраструктури є два негативних зумовлюють фактори:
- відсутність економічного прогресу та ефективності надання транспортних послуг, включаючи дефіцит швидкості пересування, низький рівень комфорту при невиправдано високої вартості пасажирських перевезень;
- низька ступінь технічної надійності та безпеки експлуатації складів, рейкових шляхів.
У першу групу входять колізії технологічного і управлінського сектору, які зводять нанівець доцільність роботи залізничної інфраструктури і гальмують зростання її фінансової ефективності. До другої категорії відносяться складності технічного виробництва, оснащення та експлуатації: проблеми безпеки експлуатації обладнання, технічних засобів, відсутність повноцінно функціонуючої моделі охорони праці працівників галузі, несприятливого екологічного впливу на прилеглі території. Дані проблеми будуть тільки збільшуватися по мірі розвитку залізничного транспорту в Росії.
Коротко про способи вирішення проблем
Щоб усунути зазначені недоліки вітчизняної залізничної інфраструктури, буде потрібно прийняття комплексу заходів щодо її ефективної модернізації, що гарантує цілісність і зміцнення економічного простору РФ, але при цьому не такою, що обмежує конституційні права громадян на свободу пересування. Діюча Стратегія передбачає поетапне вирішення проблем ЗАЛІЗНИЧНОГО транспорту шляхом створення в Росії умов для досягнення основних геополітичних і геоекономічних цілей держави. Не менш важлива перезавантаження і оновлення існуючого інфраструктурного базису, фундаментально значущого для соціально-економічного зростання в країні. Для розвитку галузі залізничного транспорту також необхідно:
- забезпечити транспортну доступність для пунктів ресурсного забезпечення та виробничого прогресу;
- виділити додаткові робочі місця, надати працівникам залізничного транспорту соціальні гарантії, включаючи право на щорічний відпочинок, право на лікування, отримання освіти;
- привести у відповідність з вимогами населення та міжнародними стандартами рівень якості та безпеки пасажирських перевезень;
- забезпечити максимальну провізну спроможність і резерви для створення оптимального числа пропозицій при коливаннях кон’юнктури ринку;
- продовжити інтеграцію в міжнародну залізничну систему;
- підтримувати на високому рівні навички дій у надзвичайних ситуаціях, що відповідають вимогам обороноздатності і безпеки;
- прагнути до підвищення інвестиційної привабливості залізничної інфраструктури;
- зберігати соціальну стабільність у сфері і забезпечувати гідне якість життя працівників, дотримуватися пріоритетність молодіжної політики та підтримки ветеранів галузі;
- впроваджувати високі стандарти продуктивності праці при стійкому забезпечення перевізного процесу кваліфікованими фахівцями.
Варто розвивати ЗАЛІЗНИЧНИЙ транспорт?
У століття всепоглинаючих інтеграційних процесів залізнична інфраструктура придбала статус механізму, своєрідного важеля поділу праці. Крім того, залізничну сферу можна розглядати в якості стратегічного об’єкта впливу процесів глобалізації у світі. Російські залізні дороги – це ще й наукомістка теоретична галузь економіки. Щоб утримувати досягнуті позиції і продовжувати удосконалювати інфраструктуру, важливо створити всі умови для проведення новітніх науково-технічних розробок у країні.
Залізні шляху у Росії щорічно збільшуються на кілька тисяч кілометрів. Сфера ЗАЛІЗНИЧНОГО транспорту – це невід’ємний сегмент сучасної економіки розвинених держав.
