Сюжет казки Шляхом-дорогою
Односельці Федір Голубкін та Іван Бобров поверталися із заробітків додому на сінокіс. Їм чекав довгий шлях. Поступово чоловіки розговорилися про своє нелегке життя.
Виявляється, працювали вони в Москві мулярами кілька місяців, але грошей їм виплатили мало. Федір поскаржився, що до його дружини Дуні пристає волосний старшина. Потім обидва зійшлися на думці, що бабам-селянкам живеться ще гірше, ніж чоловікам. Далі спробували пісню співати, але від печалі і втоми їм не співалося.
Федір попит про те, де Правду можна знайти. Адже раніше люди її шукали, боролися за неї, але поступово вона нікому не потрібна стала.
Господа багатіють, а бідняки ледь виживають, хоч і працюють, не покладаючи рук. Іван сказав, що Бог, напевно, Правду забрав на небо. Федір з ним не погодився і пообіцяв дізнатися про це у дідуся Єремії, якого не раз карали за прагнення відшукати Правду. Іван же був упевнений, що для таких, як вони, Правди ніде немає, і радив подумати, як запастися хлібом, щоб до нового врожаю вистачило.
Настав спекотний полудень. Чоловіки сіли під старою накренившимся ожередом сіна відпочити, поїсти і води попити. Потім подивилися навколо. Простір. Свобода. Всім місце є, а їм – ні.
